Читати книгу - "Це вище небес та сильніше нас, Анжеліка Горан"

Неочікуване рішення

   До мене підійшов офіціант, він протягнув меню та подарував ввічливу посмішку. Я подякувала й пояснила, що зроблю замовлення трохи пізніше, коли прийде моя подруга. Хлопчина кивнув та поквапився залишити мене наодинці.
  Я замислилася над тим, чи вірно вчинила, розповівши Олені про страхітливе повідомлення. А тим часом мій погляд ліниво ковзнув залою.
   Ми з подругою часто приходили в це затишне кафе з милою назвою "Теплий кіт". Тут панувала чарівна, навіть казкова атмосфера. Всюди, куди не кинь оком, можна помітити м'які іграшки, подушки чи фігурки котів. Навіть на світлих стінах були ці пухнастики, вони сиділи на хмаринках, літали поміж зірок, бавилися з клубком біля каміна... З упевненістю можу сказати, що художник, котрий їх малював, полюбляв цих милих тваринок не менше, ніж я.
   На столиках, поруч з якими були дбайливо розставлені м'якесенькі канапи, я теж помітила мордочки котів, що слугували принтом для скатертин. Вікна прикрашали невідомі мені рослини, котрі обплітали рами, зачаровуючи своїм зовнішнім виглядом. Всередині закладу було досить світло, оскільки сонце з радістю дарувало свої промінці цієї погожої днини.
   Не знаю скільки б я іще милувалася цим місцем, якби мою увагу не привернув гучний звук від удару об скло, що линув з вікна поряд зі мною. Інстинктивно здригнувшись, миттєво повернула голову в бік шуму.
   На прозорій поверхні з'явилася бура пляма, з котрої стікали тоненькі потічки. Я заплющила очі, сподіваючись, що страшне видиво зникне. Та, на жаль, звук повторився, і цього разу я побачила винуватця — чорніша від ночі ворона билася головою об шибку.
   Подумки я згадала, що чула колись, ніби це дуже погана прикмета, вона пророкує нещастя. Не знаю як там з прикметами, тобто наскільки вони близькі до істини, та бачити це наживо насправді неприємно.
   Спостерігаючи за жахливою картиною, я навіть не помітила як підійшов офіціант. Аж стріпонулася, коли він звернувся до мене. — Вибачте за...кхм...незручності. Ми зараз все виправимо, а ви можете пересісти за будь-який вільний столик. Як вибачення, я принесу вам напій за рахунок закладу. Ви можете обрати будь-що: каву, чай, сік... Чи бажаєте чогось міцнішого?
   Я захитала головою, очима поглядаючи на бейджик з ім'ям. — Віталіє, дякую за турботу, але це не ваша провина. Тож не турбуйтесь, не потрібно жодних напоїв, крім тих, що я замовлю, коли прийде подруга...
   — Маргаритко! — Пролунав стурбований голос Олени, за мить вона опинилася поруч з моїм столиком. — Що тут відбувається? — Дівчина окинула поглядом нас з офіціантом, а потім помітила пляму на вікні. Її обличчя пополотніло, немов перед нею з'явився привид.
   Ось тут я й пригадала звідки чула майже всі прикмети, що знала. Олена  була справжнім знавцем цієї тонкої науки, а ще цікавилася езотерикою та містикою, часто переглядала програми на відповідну тематику.
   Я прослідкувала за поглядом подруги. За вікном стояла дівчина з ганчіркою, вона швидкими рухами стирала те, що налякало спочатку мене, а потім і Олену. Мою вірну та любу товаришку.
   — Маргаритко, ходімо за інший стіл? — Хоча подруга й запитувала, та в її великих очах палахкотіло благання.
   — Так. — Лаконічно відказала я, підхоплюючи свій рюкзачок.
   Через те, що я занадто різко підвелася, ноги заплуталися в довгій блакитній спідниці. Мені ледве вдалося втримати рівновагу. Невже нещастя вже почалися?
   Олена підхопила мене за лікоть, ведучи за собою до столика в іншому кінці зали.
   Коли ми опустилися на шкіряну софу з трикутними подушками, подруга відразу перейшла до справи. — Ти вже розповіла Кирилу Віталійовичу про повідомлення?
   — Можливо, зробимо спочатку замовлення, а вже потім поговоримо? — Зараз я жалкувала, що розповіла їй про це кляте повідомлення.
   В той день трапилося багато подій, котрі вивели мене з рівноваги, тож смс від дядька Степана стало останньою краплею. Мені конче необхідно було поділитися цим, інакше я б збожеволіла. При інших обставинах тримати язик за зубами у мене вийшло б краще.
   Наш офіціант Віталій, немов відчувши моє бажання відтягнути розмову, з'явився біля столика. — Готові зробити замовлення?
   Я ствердно кивнула та попросила принести лате з банановим сиропом та вишневий чизкейк. Олена обрала апельсиновий сік та млинці з малиною й шоколадною крихтою. Віталій записав все в блокнот і залишив нас.
   — Тепер розповідай, і май на увазі, що я чекаю на подробиці. — Повчально мовила дівчина, прикипівши до мене поглядом.
   Важко зітхнувши, я подумки насварила себе за надто довгий язик, здається, вже вдруге за сьогодні. Та назад дороги не було тому довелося змиритися й розповісти подружці про моє нещастя.
   В процесі розмови, я помітила як з кожним моїм новим словом, обличчя Олени все більше й більше видовжувалося від здивування.
   — Оце так... — Протягнула вона. — В тебе, що не день, то постійно щось відбувається. Ти не думала знайти контакти якогось режисера та розповісти йому про свої пригоди? Серіал був би топовим.
   Я прицмокнула язиком та подарувала їй обурений погляд. — Ух ти ж моя люба жартівниця. І як би я жила без такої цінної поради. — Показуючи, що думаю про її репліку, я ображено закопилила нижню губу.
   Дівчина мило посміхнулася та поплескала мене по плечу. — Ну ти мене знаєш, я генератор ідеальних ідей. А якщо серйозно, то тобі потрібно розповісти про все меценату. У нього є гроші та зв'язки, він вирішить проблему з твоїм недовітчимом раз і назавжди.
   До столика наблизився офіціант з тацею в руках. Поки він розставляв смаколики й напої, ми з подругою напружено мовчали.
   — Смачного. — Люб'язно промовив Віталій та поспішив покинути нас в компанії десертів.
   Зробивши ковток ароматного лате, я немов задоволена кішка, примружила очі, ледве стримуючись, щоб не замурчати. Напевно Ден мав рацію, коли називав мене кошеням. Без сумніву, в мені щось було від цих милих пухнастиків.
   — То що? — Запитала Олена, сьорбаючи сік крізь жовту соломинку.
   — Що? — Я закліпала очима, намагаючись показати крайній ступінь здивування.
   — Ох... — Дівчина розчаровано зітхнула. — Розповіси Кирилу Віталійовичу? Май на увазі, якщо ти цього не зробиш, то я сама з ним поговорю. — Її голос звучав серйозно, без жодного натяку на веселощі.
   Я нервово крутнулася на місці, відклавши ложку зі шматочком чизкейка назад на тарілку. Бажання поласувати ним як рукою зняло.
   — Це мої проблеми, тому я не буду втягувати в них Гончарука. — Помітивши вибагливий погляд Олени, красномовно закотила очі та про всяк випадок додала. — Жодного з Гончаруків. Дена це теж стосується. Тому навіть не думай, забудь про них.
   — І що ти пропонуєш, га? Дочекатися візиту відкинувшогося зека? А далі що? — Занепокоєно сипала питаннями стривожена подруга.
   — Не знаю... — Знизавши плечима, я похитала головою. — А якщо це просто чийсь злий жарт? Написати повідомлення міг будь-хто. Де докази, що це саме він? — Мені б дуже хотілося вірити в те, що я щойно сказала, але сумніви робили це неможливим.
   Вуста моєї товаришки сіпнулися. — А дзвінок? Скажи ще, що це ШІ.
   І навіщо я їй все розповіла? Вкотре пожалкувавши про свій імпульсивний вчинок, я відпила лате, відтягуючи неминуче. Одного погляду на Олену було достатньо, щоб зрозуміти — вона так просто не відчепиться.
   Та все ж її не можна звинувачувати у хвилюванні за мене. Вона — моя найрідніша людина в цьому буремному світі, і тривога дівчини, безсумнівно, має підґрунтя.
   — Олено, люба, я обов'язково щось придумаю. — Я поклала свою долоню на руку подруги.
   — Маргаритко, це дуже серйозно. Тобі погрожував вбивця матері. І не просто погрожував, він знайшов твій номер, сидячи у в'язниці. Ймовірність такого розвитку подій була практично нульовою... А ще й до цього всього, негідник сам тобі сказав, що має впливових покровителів. Якщо це дійсно правда, а мені щось підказує, так і є. То ти в смертельній небезпеці. — Закінчивши монолог, подруга важко зітхнула, немов на її плечах був тяжкий тягар, котрий ні в якому разі не можна полишати.
   Бажаючи бодай якось заспокоїти подругу, я випалила перше, що спало на думку. — В Антона батько генпрокурор України. Можливо, він допоможе мені. — Ймовірно я про це пожалкую, вже жалкувала... Але якщо замислитися, то логіка тут була.
   — Я правильно розумію, ти хочеш звернутися за допомогою не до людини, під чиїм дахом проживаєш, не до закоханого хлопця, а до ворога свого колишнього? Нагадую, якщо ти забула — ви бачилися всього три рази. З якого дива йому тобі допомагати? — Олена в розпачі сплеснула руками.
   — Ось зараз і перевіримо. — Потягнувшись за рюкзаком, моя рука квапливо розстібнула блискавку, а вже за мить дістала телефон.
   — Маргаритко, у мене погане передчуття. Давай краще розповімо все Кирилу Віталійовичу? — В її очах застигло благання.
   Мені вистачило цього, щоб завагатися та посіяти сумніви в бентежній душі. І тільки я вирішила дослухатися до подруги, як з телефону залунала добре знайома мелодія. Я поглянула на екран, несвідомо здригнувшись. Попри те, що номер Антона не був збережений в пам'яті смартфона, та я запам'ятала його останні цифри — 666. Ну і як тепер не вірити в знаки?
   Я натиснула на кнопку й прийняла дзвінок. — Привіт, Антоне.
  Олена ледве стрималася, щоб не скрикнути від здивування. Її рука інстинктивно потягнулася до обличчя, прикриваючи рота.
   — Привіт, лялю. Невже ти зберегла мій номер? — В його голосі прослизнуло щось дуже схоже на тріумф, немов він щойно виграв дорогоцінний приз.
   — Антон, у мене проблеми.
   — Я взагалі то думав, що наші стосунки мають пройти ще кілька етапів, перед тим, як мені доведеться вирішувати твої проблеми. — Хлопець почув моє ображене зітхання, тому поквапився виправитись. — Але, якщо це допоможе нам зблизитися, то я не проти. Викладуй, спробую допомогти.
   Нервово стиснувши смартфон у руці, я промовила. — Не по телефону... Справа делікатна, тому краще обговорити все при зустрічі. Проте я хочу, щоб ти знав, що не зобов'язаний погоджуватися. Якщо маєш бодай якісь сумніви, то краще...
   Він не дозволив договорити. — Лялю, ти жінка, а я чоловік. Вирішувати проблеми — мій святий обов'язок. Якщо будеш зі мною, то тобі не доведеться ні про що турбуватися. А я зроблю все, щоб твоє життя перетворилося на казку.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍