Читати книгу - "Ніжно відданий Декстер"

Ммг, — вимовила Деб і виглянула з вікна, про щось подумавши, а потім похитала головою. — Кайл одного разу сказав, що з плином часу забуваєш, на якій ти стороні. Це як вільний агент в бейсболі. У підсумку починаєш дружити з хлопцями з команди колишнього супротивника. Чорт, до чого ж безглуздо!

— Тож, на якій би стороні не знаходився Данко, Оскар здатен знайти до нього підхід.

— Ну то і що з цього, в біса? Ми ж то не можемо.

Після розмови ми кілька хвилин мовчали. Гадаю, Дебора думала про Кайла, задаючи собі питання, чи зуміємо ми вчасно знайти його. Я спробував поміркувати в тому ж напрямі про Риту, але нічого не вийшло. Як тонко помітила Дебора: я був заручений, але наслідки цього до мене ще не дійшли. І ніколи не дійдуть, що зазвичай я розглядав як благо. Я завжди вважав за краще думати мозком, а не розташованими на південь від них зморщеними частинами тіла. Я маю на увазі, що справді?, невже люди не бачать, як вони бродять на підкошених ногах, у сльозах і з нюнями на вустах заради того, що навіть тварини прагнуть закінчити якомога швидше, аби перейти до більш розумних речей, як наприклад пошуки свіжого м'яса?

Отож, як ми погодились раніше, до мене нічого не дійшло. Тому я просто дивився на неяскраві вогні будинків на протилежному кінці греблі. Неподалік від будок, де брали плату за проїзд, скупчилося декілька будівель, а трохи далі височіли інші будинки, майже такі ж великі. Якщо я коли-небудь виграю у лотерею, то знайду агента з торгівлі нерухомістю, і він покаже мені будинок із підвалом. Втім, підвал повинен бути досить великим, щоб фотограф зі схильністю вбивці міг би з комфортом влаштуватися під його підлогою. Поки я віддавався подібним думкам, із заднього сидіння почав лунати темний шепіт, і я нічого не зміг вдіяти, крім як почати аплодувати місяцю, що якраз висів над водою. І якраз над тією ж водою рознісся звук дзвону, який сповіщав, що скоро настане час розведення моста.

Рація затріщала.

— Він почав рух, — сказав Доукс. — Хоче перебратися по розвідному мосту. Слідкуйте за ним — біла Toyota 4Runner.

— Я його бачу, — відповіла Дебора. — Сідаю йому на хвіст.

Білий позашляховик проїхав по дамбі і звернув на Пн-Сх. П'ятнадцяту Стріт лише за мить до того як міст почав підніматися. Дозволивши Оскару трохи від'їхати, Дебора запустила мотор і рушила слідом. На бульварі Біскейн вона повернула праворуч, і незабаром ми повторили його маневр.

— Він рухається на північ по Біскейн. — вимовила Дебора в рацію.

— Зрозумів. Слідую паралельно по своїй стороні. — відповів Доукс.

Toyota рухалась із нормальною швидкістю крізь трафік, перевищуючи швидкісне обмеження лише на п'ять миль. У Маямі це вважалося швидкістю туристів і машини, що обганяли Оскара, обсипали його обуреними словами. Проте Оскар, схоже, не ображався. Він підкорявся всім дорожнім вказівкам і рухався правильною лінією, неначе не мав певної мети, а просто насолоджувався спокійною автомобільною прогулянкою.

Коли ми дісталися до дамби на П'ятдесят дев'ятій Стріт, Дебора підняла рацію:

— Проїжджаємо П'ятдесят дев'яту, — повідомила вона. — Він, не поспішаючи, їде на північ.

— Вас зрозумів. — промовив Доукс, і Дебора зиркнула на мене.

— Я ж нічого не сказав. — промовив я.

— Але ти, в біса, про це думаєш.

Ми прямували на північ, двічі затримавшись перед світлофором. Дебора зуміла обігнати кілька автомобілів, що у вуличному русі Маямі було святом душі, оскільки більшість машин прагнули або обігнати одна іншу, або проїхати крізь свого сусіда. Пожежна машина рухалася назустріч нам, ревучи сиреною на кожному перехресті. Її рев впливав на водіїв не більш ніж бекання ягняти. Ігноруючи сирену, вони вперто трималися за місце, яке їм вдалося вхопити в безладному потоці трафіку. Людина за кермом пожежної машини, будучи місцевим водієм, просто міняла рев сирени на виття клаксона, виконуючи свого роду дорожній дует.

Ми дісталися до Сто двадцять третьої Стріт, де востаннє можна було проїхати до Маямі Біч. Наступна можливість надавалася лише на 826, де дорога вела вже до північного Маямі Біч, а Оскар все ще продовжував їхати на північ.

— Куди, чорт забирай, він їде? — пробурмотіла Дебора, поклавши рацію поруч із собою на сидінні.

— Може, просто катається, — сказав я. — Все таки гарний вечір.

— Ммг. Хочеш скласти сонет?

За нормальних обставинах я дав би їй блискучу відповідь, але зараз мені нічого не прийшло в голову. Мабуть причиною цьому був незвичайний і страшнуватий характер нашого розслідування. Однак, судячи з вигляду Дебри, можна було зрозуміти, що вона готова була скористатися своєю перемогою, нехай і крихітною.

Через кілька кварталів Дебора раптом вдарила по гальмам і повернула наліво, перетинаючи всі лінії руху, включаючи зустрічні. Її тонкий маневр викликав цілий концерт гнівних сигналів із боку водіїв, які рухались в обох напрямках.

— Він робить свій хід, — передала Дебора Доуксу. — на захід по 135 Стріт.

— Я сідаю тобі на хвіст, — відповів Доукс. — перетинаю затоку по Широкій дамбі.

— Що є на 135 Стріт? — запитала Дебора у мене.

— Аеропорт Опа-Лока, — відповів я. — Приблизно в двох милях по прямій.

— Лайно! — вигукнула вона і знову взяла рацію. — Доукс, на його шляху знаходиться аеропорт Опа-Лока.

— Їду. — сказав він, і я почув рев його сирени ще до того, як відключилася рація.

Довгий час аеропорт Опа-Лока користувався популярністю у торговців наркотиками і у тих, хто займався таємними операціями. Це була доволі зручна взаємна угода, враховуючи те, що межа між обома заняттями сильно розмита. Цілком імовірно, що Оскара там чекав легкий літак, щоб вивезти його з країни і доставити майже в будь-яку точку Карибських островів, Центральної або Південної Америки, аби лише дана точка мала зв'язок із рештою світу. Втім, я сумнівався, що він звідти попрямує до Судану або навіть Бейруту. Острови в Карибському морі здавалися мені найбільш підходящим місцем, а втеча з країни в даних обставинах було цілком розумним ходом, тому аеропорт Опа-Лока ставав логічною точкою, з якою слід було починати.

Оскар почав їхати швидше, хоча Сто тридцять п'ята Стріт була не такою заповненою і значно вужчою, ніж бульвар Біскейн. Ми проїхали по мосту через канал. Оскар, опинившись на його дальньому кінці, раптом різко прискорив рух і з вереском