Читати книгу - "Сам себе катаю"

започатковано навіть міжнародні змагання на гірських велосипедах, зокрема у Франції, де пройшов нещодавно чемпіонат світу. В Англії відкрито кілька центрів по прокату, де можна записатися на спеціальні курси, аби переконатися у перевагах слаломних велосипедів.

Японський варіант нового "скорохода".

Що являє собою гірський велосипед? Найголовніша його ознака — це міцність і приземкуватість. Шини коліс значно ширші від звичайних і мають глибокий детекторний рисунок, який нагадує підошву туристського черевика. Кермо — пряме, розширене, що полегшує керування у важкопрохідних місцях. Наявність 5 приводних шестерень, а в деяких моделях навіть 18, допомагає швидко приховуватися до різних ділянок шляху. Механізм перемикання швидкостей виявлено на кермі, тож переходити на потрібну швидкість можна, не відриваючи від рукояті руки. Не менш важливо й те, що велосипед обладнаний міцний багажником і пристосуваннями для різного туристського причандалля. Винайдення гірського велосипеда вочевидь виллється в новий і захоплюючий різновид любительського велоспорту.

А що нового можна додати в конструкцію земного велосипеда? На якому б вузлі не затримався наш погляд, кожен перевинайдений уже не один раз. І все ж час від часу з'являються ідеї, які обіцяють омолодити "сталевого коника". Наприклад, велоконструктори, захоплені космічними польотами, розробляють для космонавтів спеціальні велосипеди. Про велоергометр, який прижився на орбіті, вже розповідалося, а ось велосипед для поїздок по… Місяцю належить ще випробувати. Цей унікальний транспортний засіб розробив інженер-винахідник Девід Уїдсон. Його веломісяцехід є не що інше, як двомісний велокарт, не якому астронавти можуть рухатися зі швидкістю 80 кілометрів за годину. Переваги такої конструкції очевидні: зручно, надійно і головне — є фізичні навантаження, такі необхідні космонавтам.

"Двоповерховий" екіпаж.

На всіх континентах сушать голову над проблемою створення принципово нових моделей велосипеда. Звичайно, для одних важлива швидкість, для других — комфорт, для третіх — оздоровчий ефект. Але всіх об’єднує одне — бажання зробити велосипед ще елегантнішим і кращим. Так; винахідник Франс Руїс із Голландії вважає, що крутити педалі — це застарілий спосіб. На його думку, обертання потрібно замінити поступальним рухом — тобто натискувати на спеціальні важелі. Руїс підрахував, що коефіцієнт корисна дії зросте на 35–40 процентів. Прихильник такої велоїзди і Ганс Гюнтер Балс, котрий винайшов велосипед для… галопу. Його рама укріплена на чотирьох шарнірах, налягаючи позмінно то на одну, то на іншу педаль, що рухається по вертикалі (вгору-вниз), їздець долучає до сили м'язів ще й вагу тіла. Перевага: за такої їзди працює майже вся мускулатура. Підстрибуючи, як на баскому коні, веловершник може "галопувати" зі швидкістю до 40 кілометрів за годину. Відпадає необхіднісь крутити педалі на складеному велосипеді, випущеному однією американською фірмою. Мабуть що, сподобається він жителям міст, бо важить небагато і в складеному вигляді вміщується в дорожньому чемодані.

Безсумнівно, найбільше новацій зазнає земний варіант велосипеда. На черговому міжнародному ярмарку в Токіо демонструвалася модель без… звичайних коліс. Замість них оберталися "пелюстки" із товстих спиць, що відштовхувалися од землі м'якими подушками. Такий безколісний велосипед цінний тим, що позбавлений прикрих проколів. Тут же немало подивував відвідувачів велосипед фірми "Хонда". Він теж не мав суцільних коліс, а лише дві розділені рамою половинки. Коли один сектор торкався асфальту ободом, інший під дією пружини здійснював "стрибок" на 180 градусів — і обидві половинки ніби становили одне колесо. А західнонімецькі інженери придумали велосипед "Тріо", в якому все навпаки: рухається він руками, а керується ногами. Свою новинку вони адресують дітворі як захоплюючу розвагу.

Кілька років тому на вулиці міста Бремена (ФРН) викотив… "двоповерховий" велосипед. Цю предивну машину, яка дає можливість дещо "зверхньо" дивитися на проїжджаючі мимо автомобілі, змайстрував 20-річний Масиміліан Вітт. Щоправда, винахідникові двоколісного геркулесе невзабарі довелося зіткнутися з патрулем: стоп-ліхтар було підвішено не за правилами — надто високо. Та, зсунувши його нижче, хлопець впевнено поїхав далі. Такий же велосипед уподобав молодий англієць Мальк Кларк, який сконструював для їзди по Лондону велоомнібус. І зовсім не через те, що сам високий на зріст.

Двоколісний велет.

Просто з триметрової висоти, як пояснив Кларк, легше вибрати маршрут у вуличних пробках, а в мокру погоду не забризкують автомобілі. Тут доречно мазати, що найбільший велосипед у світі побудував у 1989 році майстер по виготовленню автомобільних кузовів

…Зенфт із Кольпіна (НДР): довжина його двоколісної машини — 6,25 метра, даметра колеса — 2,5 метра. Цей велогігант знайшов своє почесне місце у знаменитій книзі рекордів Гіннеса. Є й інша крайність: колишній автомеханік Р.Фрішкнехт — прихильник мініатюрних велосипедів. Він виготовив чи не найменший у світі велосипед. Його висота — 14,6, а довжина— 10 сантиметрів. Запитаєте, а для чого? Річ у тім, що автор такого винаходу за фахом клоун, тож катається на ньому, звісно, лише на арені цирку.

Велоковзани.

А ось велоковзани, які сконструювали радянські інженери В. Смирних і Р. Балтутис, напевно ж, з'являться незабаром на прилавках спортивних магазинів. Ця велоновинка вже запатентована в багатьох країнах, зокрема США і Японії. Їздити на велосипедних ковзанах можна трьома способами. Перший — відштовхуєшся, як на звичайних ковзанах. Другий — тупцюючи "на місці", приводитимете в рух простий механізм, який крутитиме коліщата. І нарешті третій спосіб: до велороликів додаються палиці, які передають зусилля рук на крутний момент. Уміло користуючись трьома варіантами, можна пересуватися тротуаром зі швидкістю 15 кілометрів за годину.

Має шанс одержати, так би мовити, друге життя пращур велосипеда — самокат. І саме самокат для дорослих, що демонструвався на 26-й міжнародній виставці велосипедів у Нью-Йорку.

Це — стійка вузенька сталева платформа на чотирьох коліщатах та з ручними гальмами. Неосамокатом можна їздити в місті на близькі відстані або використовувати його як ручний візок для перевезення покупок. Взимку його нескладно переобладнати на буєр: для цього треба поставити на ковзани і причепити вітрило.

Велосипедисти найбільше потерпають від примх погоди. Захистити від них, а отже, зберегти гарний настрій допоможуть спеціальні накриття. Не докучатиме ні холодний зустрічний вітер, ні дощ, ні сніг,