Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю

Читати книгу - "Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю"

171
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 45 46 47 ... 189
Перейти на сторінку:
я для тебе не зробив... — учений витримав довгу паузу.

— Отже, є шанс, що цей чувак скаже: «Так, крила, без проблем, приводь його, і я все зроблю в пиледілок ввечері». Це можливо, але ти мене найняв за мій науковий інтелект, тож кажу тобі, що, на мою професійну думку, такого не буде. Думаю, нам варто податися обхідним шляхом.

Коли я став рухатись у цьому напрямку, то спершу почав розглядати різні штуки, які літають без крил. Ну, не втомлюватиму тебе деталями моїх схем. Більшість планів... тут, якщо тобі цікаво. Підшкірний самонадувний міні-дирижабль; пересадка мутованих залоз поліпів, суміщення тебе з летючим ґолемом, навіть щось настільки ж прозаїчне, як навчання базовій фізичній тавматургії, — Айзек показував нотатки на кожному з планів, коли про них говорив. — Нічого з цього не працює. Тавматургія ненадійна й виснажлива. Хто завгодно може вивчити базові закляття, якщо є потреба їх використовувати, однак постійна протигеотропія за бажанням вимагає до чорта більше енергії та навичок, ніж є в більшості людей. У вас у Цимеку практикують могутнє чаклунство?

Яґарек повільно похитав головою.

— Є окремі нашепти, щоб прикликати здобич нам до лап, окремі символи й жести, які покращують зростання кісток і згортання крові, та й усе.

— Так, мене це не дивує. Тож краще на це не покладатися. І просто повір, що інші мої... нетрадиційні плани не годяться.

Тож я витрачав час, працюючи над такими штуками, однак це нічого не давало, і я усвідомив, що як тільки на хвилину-другу роблю перерву і просто розмірковую, мені на думку спадає те саме. Водоробка.

Яґарек насупився, так що його навислі брови перетворились на майже геологічне урвище. Він похитав головою, аби показати нерозуміння.

— Водоробка, — повторив Айзек. — Ти знаєш, що це таке?

— Я читав щось про це... вміння водяників...

— Саме так, приятелю. Іноді можна побачити, як це роблять портовики в Келлтрі чи Кіптявому Закруті. Ціла банда може надати форму чималенькій частині річки. Вони роблять діри уводі до впущеного вантажу, котрий лежить на дні, щоб крани могли його вхопити. Офігенно. У сільських громадах цим користуються, аби робити повітряні траншеї в річках і заганяти туди рибу, котра просто вилітає з водяної стіни русла й гепається на землю. Блискуче, — Айзек захоплено підібрав губи. — Коротше, зараз цим користуються просто для забавок, для виготовлення скульптурок. У них там конкурси і ще бозна-що.

Суть у тому, Яґу, що в цьому випадку вода поводиться зовсім не так, як мала би. Так? А ти цього й хочеш. Ти хочеш, щоб важкий об’єкт, оцей об’єкт, це тіло, — він обережно тицьнув Яґарека в груди, — літало. Слідкуєш за думкою? Давай поміркуємо над онтологічною загадкою, як переконати речовину позбутися звички, що вироблялась протягом мільярдів років. Ми хочемо, щоб речовини поводились не так, як слід. Це питання не вищої орнітології. Це — філософія.

Хай йому грець, Яґу, це справа, над якою я працюю вже роками! Вона майже перетворилася на хобі. Але сьогодні вранці я переглянув деякі нотатки, котрі з самого початку зробив стосовно твоєї справи, та пов’язав їх з усіма моїми давніми ідеями, і я побачив, що саме в цьому напрямку слід рухатися. Тож над цим труджуся вже цілий день, — Айзек помахав клаптиком паперу перед Яґареком — клаптиком, на якому був трикутник із хрестиком всередині.

Айзек схопив олівець і написав слова біля всіх трьох вершин трикутника. Він повернув діаграму так, щоб Яґареку було їх видно. Вершина вгорі була підписана «Окультне/тавматургічне», нижня ліва — «Матеріальне», нижня права — «Соціальне/розумове».

— Добро, ну та ти не вельми зациклюйся на цій діаграмі, друже Яґу, це лише допоміжний засіб і нічого більше. Тут у нас зображення трьох точок, між якими міститься вся наука, все знання.

Ось тут внизу — матеріальне. Це власне фізичні штуки, атоми і таке інше. Усе, від фундаментальних фемтоскопічних частинок, таких як електрони, до довбаних величезних вулканів. Камені, електромагнетизм, хемічні реакції... й усяке тому подібне.

Навпроти маємо соціальне. Розумні створіння, яких у Бас-Лаґу не бракує, не можна просто вивчати, як камені. Розмірковуючи про світ і про власне відображення, люди, і ґаруди, і кактоїди, і які завгодно інші істоти утворюють інакший порядок організації, чи не так? Тож його треба вивчати на його власних умовах — але, в той же час, він також очевидно пов’язаний з фізичними штуками, з яких усе складається. Це й описує ось така чудова лінія, пов’язуючи ці два аспекти.

Угорі в нас окультне. От тепер все складається. Окультне — «приховане». Це містить у собі різноманітні сили й динаміки, які пов’язані не просто зі взаємодією фізичних шматочків, а й, певним чином, — з думками мислячих істот. Духи, демони, боги, якщо їх так називати, тавматургія... ти мене зрозумів. Усе це ось тут вгорі. Але воно пов’язано з іншими двома аспектами. По-перше, тавматургічні техніки, заклинання, шаманство і таке інше, вони всі впливають — або на них впливають — на соціальні відносини, що панують у суспільстві. Є також і фізичний аспект: закляття і чари зазвичай являють собою маніпуляцію теоретичними частками — так званими «зачарованими частками» — під назвою тавматургони. Деякі науковці, — він поплескав себе по грудях, — думають, що вони за своєю суттю — те саме, що й протони та всі фізичні частинки.

І тут, — лукаво проказав Айзек, — стає по-справжньому цікаво.

Якщо подумати про будь-яку сферу науки чи знання, вона лежить десь у цьому трикутнику, але не чітко в одному куті. Візьми соціологію, чи психологію, чи ксентропологію. Досить просто, правда? Вони тут, в куті, де написано «Соціальне»? І так, і ні. Це однозначно найближчий вузол, однак не можна вивчати суспільства, не думаючи про питання фізичних ресурсів. Правильно? Тож з самого початку в гру вступає фізичний аспект. Тож нам треба трохи пересунути соціологію на нижній осі, — він ковзнув пальцем по діаграмі трішечки вліво. — Але, разом з тим, як можна зрозуміти, наприклад, культуру кактів без розуміння їхнього солярного фокусу, чи культуру хепрі без їхніх божеств, чи культуру водяників без розуміння шаманського зв’язку? Неможливо, — тріумфально підсумував учений. — Тож нам треба посунутись у бік окультного, — він проілюстрував це порухом пальця.

— Отже, приблизно тут ми маємо соціологію, психологію і тому подібні дисципліни. Трохи вище й лівіше за правий нижній кут.

Фізика? Біологія? Мали би бути тут, біля матеріальних

1 ... 45 46 47 ... 189
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю», після закриття браузера.

Подібні книжки до книжки «Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю» жанру - Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️:


Коментарі та відгуки (0) до книги "Чайна М'євіль. Вокзал на вулиці Відчаю"