Читати книгу - "Полонянка вовчої зграї, Марина Сніжна"

Глава 7.4

Видан все ж встав з крісла і підійшов до вікна. Став спостерігати за вампіром, який ніби прислухався до чогось. Ларес повільно розгортався навколо своєї осі, втягуючи носом повітря. Видана кинуло у піт. Невже знайде?!

Коли вампір сіпнувся і рушив до сараю, серце Видана ледь не вистрибнуло з грудей. Руки почали трансформуватися і провели по підвіконню, залишаючи на ньому довгі, глибокі борозни.

На якийсь час вампір застиг біля входу в сарай. Потім поволі рушив назад і попрямував тим шляхом, яким вчора тікала Венда. З грудей Видана вирвався полегшений вигук. Все ж засіб, який маскує запахи, котрим він попросив матір обробити сарай сьогодні вранці, допоміг. А машину Венди він ще вчора вдень велів відігнати до території Славінова.

Від останньої думки Видан не стримав усмішки. Тому доведеться особисто давати пояснення з цього приводу клятому упиреві. Лише питання часу, коли по мобільному телефону, залишеного в машині, виявлять її місцезнаходження. Якщо ще врахувати проломлений дах автівки, пояснити все це Славінову буде ой як нелегко!

Видан із задумою подивився на свої руки, які знову прийняли нормальний вигляд. Він жадав лише одного. Нехай це скоріше закінчиться. Вони всі відстануть від нього й його жінки. Коли в ній прокинеться вовчиця, все буде по-іншому. Венда зрозуміє, що вони і справді створені один для одного. Як же хотілося у це вірити! Від думки про цю непокірну зухвалу красуню в паху солодко защеміло, а вовк всередині тоскно завив.

Іноді Видан намагався уявити, як би склалося його життя, якби вона тоді не приїхала до поселення зі своїм батьком. Це було шість років тому, а він пам’ятає кожну мить, немов найяскравіший сон чи видіння, котрі лише бачив у житті. Як він повернувся з полювання, розлучившись з іншими хлопцями зграї, і відчув цей запах. Він ніби приголомшив його, змусив завмерти і втратити будь-який зв’язок з реальністю.

Видан ще ніколи не відчував чогось настільки збуджуючого і приємного. Стояв і судорожно втягував повітря, намагаючись визначити, звідки йде цей чудовий аромат. А потім його потягнуло до сараю. Вовк всередині так метався, що йому насилу вдавалося його вгамувати. Запах ставав дедалі сильнішим, і від нього вже крутилася голова. Так, немов би Видан тільки що випив міцного вина.

Його очі швидко звикли до зміни освітлення, і він жадібно озирав ними джерело цього неймовірного аромату. Ним виявилася дівчина. Звичайна людина. Навіть не вовчиця.

Від останнього Видан відчув розчарування, але навіть воно не могло змусити його відвести від дівчини погляд. Хоча сам її вигляд навряд чи б за інших обставин справив на нього збудливий ефект. Мішкуваті джинси і безформна футболка. Коротке волосся йому теж ніколи не подобалося. Але в цій дівчині було щось таке, що викликало просто шалений відгук у його тілі. По-дитячому беззахисне, майже лялькове личко пробуджувало в ньому і зовсім інші, дивні емоції. Її хотілось захищати, оберігати, плекати. Видан ще ніколи не відчував подібного ні до однієї з вовчиць зграї.

Подальше було більше схоже на божевілля. Недовга боротьба з самим собою закінчилася повним провалом. Він ледь не взяв її прямо там! Просто тому що не міг цього не зробити. А її відгук, не менш бурхливий, ніж його власний, змушував втрачати розум.

Якби не втручання Деяна Ланова, Видан би скоїв непоправне. Порушив закони гостинності. Взяв без дозволу дочку приятеля свого батька, не маючи ніяких прав на це. Ще можна виправдати, коли все відбувається під час нічних прогулянок, і звіряча сутність деколи тягне вовків одне до одного. Інше – зробити подібне при світлі дня. Адже він навіть не альфа, якому б таке пробачили. Проте це ніжне юне тіло під ним, яке так солодко пахло, зводило з розуму. Перетворювало в нестриманого підлітка-вовченя, яке вперше відчуло силу інстинктів. Давно з ним такого вже не було! Настільки втратив розум!

Коли ж дізнався, що вона теж вовчиця, все в ньому перевернулося. Раніше Видан до кінця не розумів, що означає поняття «справжня пара», яке часто чув у розмовах одноплемінників. Вважав, що тут багато перебільшують. Не може тяжіння до іншої істоти доходити до таких меж, що втрачає значення усе, в тому числі й власне життя. Виявилося, може! Йому довелося випробувати це на власній шкурі.

Хоча Видан і не відразу зрозумів, що з ним сталося при зустрічі з цією вовчицею. Але у нього був час, щоб це усвідомити. Коли кожна хвилина його життя далеко від неї перетворилася на тортури, а ночами, особливо в повний місяць, з його вовком творилося щось страшне. Кілька разів Видан повертався до реальності, коли біг у вовчій подобі по нічній дорозі. Туди, куди кликали його інстинкти.

Найгірше, що ця вовчиця не збиралася ставати членом зграї. А батько дуже поважав Деяна Ланова, щоб вимагати цього силою. Хоча Видан якось заводив таку розмову. Просив батька забрати Венду до зграї. Але він не погодився. Більше того, наказав синові і зовсім не шукати з дівчиною зустрічі. Віддав наказ альфи, якому на той момент Видан опиратися не міг.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍