Читати книгу - "Ставка ненависть, Стефанія Лін"

Глава 24

Напружуються усі. В тому числі Деймон. Я відчуваю усім тілом як його м'язи стають твердими, а серце раптом починає битися у повільному режимі. Еван оглядає Айлу так, наче вперше бачить, а Колін досить привітно усміхається. Я ж сідаю рівно, втім, руки Поузі продовжують обіймати. 

— Що ти тут забула? — голос Деймона грубий.

Айла примружує котячі очі й нахабно сідає в одне з вільних крісел. Схиляє голову на бік й оглядає усіх по черзі. Неймовірно красива, дорога, елітна дівчина. В таких просто закохуватися. Таких просто бажати. І ненавидіти, що я й роблю. 

— Думаю, що б сказала Лілі, якби знала, що ви тепер проти мене? Або Меган? — при цьому її темні очі спрямовані на Евана та Коліна. — Оступився Деймон і вона, а ворогом чомусь стала я. 

— Айла, — гарчить Деймон.

— Не потрібно, — фиркає дівчина навіть не дивлячись на Поузі. — Ти кинув мене заради дівки з найгіршого району міста. Ти щось зробив з моїм нареченим, щоб я не змогла вийти заміж за нього і бути щасливою. Так ти платиш за мою любов? Відштовхнув мене, — загинає вказівний палець, — забрав змогу жити у розкоші, — другий загинає, — ще й проміняв на… — слів їй певно не вистачає, щоб описати мене. 

Хмикаю. Отже, все, що цікавить Айлу — розкіш? Фе. 

В кімнаті тихо. Чую як виє вітер за вікном. Зимовий, сповнений туги за теплими днями, він співає свою особисту пісню повну відчаю. 

— Любов? — втручаюся я. — Ти кидала його щоразу як тобі набридало, чхала на його внутрішній стан, маніпулювала ним, була не підтримкою, а просто тимчасовим явищем. Ти вважала його за цуцика, який біжить почувши власне ім'я. Ти… — хитаю головою. — Ти не варта Деймона.

Айла вигинає брови, хлопці мовчать, тож дівчина вважає, що мене ніхто не підтримує. Але вона не бачить усмішки Флінна, не відчуває пальців Деймона на талії. Не помічає в очах Коліна тепла. 

— А ти? Вирішила гроші Деймона собі прибрати? — пирхає зі сміху. — Його посадять, перекинешся до Коліна? Ти ж, — вона на Вейна дивиться, — будеш тепер главою “Тріо”? Впевнена, Еван точно не стане ним, бо в Україні Лілі чекає. 

— Гроші? — я не можу це слухати. — Слухай ти, стерво, ніхто так не любить в цій кімнаті гроші, як ти. Лише подібна мерзота могла кинути в кохану людину пропозицією одружитися й маніпулювати іншим нареченим, який може зайняти його місце. Я ніколи не просила грошей у Деймона, я їх заробляла, щоб врятувати сестру у якої рак! 

Айла чомусь замовкає. Вона напружена й роздратована. 

— О, тиснеш на жалість? — фиркає дівчина.

Раптом лунає голос Евана.

— Що з тобою? Ти не була такою раніше… — він розчарований.

Айла на нього дивиться.

— Раніше я мала інші цілі. А потім зрозуміла, що хочу жити добре. По-справжньому добре. Не відмовляти собі ні в чому. Не бути залежною від батьків. Не боятися їх контролю та опіки. Я не Лілі, яка може тільки й робити, що жертвувати собою заради тебе, Еван. І не вона, — тикає знову в мене пальцем, присягаюся, я ненавиджу червоний манікюр, — щоб викликати жалість. Я досягаю свого інакше. 

— Але ж ти кохала Деймона? — запитує Колін. Дивуюся, що Поузі мовчить.

— Кохала. Але хіба кохання до нього врятувало? Він дійшов до в'язниці, і добре що не я тепер поруч. Про себе потрібно думати, а не про когось іншого. 

Айла стрімко встає та крокує на вихід. Втім, завмирає на порозі та звертається до Деймона:

— Якщо ти приклав руку до зникнення Еріка я особисто знищу тебе. Ніхто не має права псувати моє життя. 

І аж тоді йде.

Зізнатися, я навіть не знаю, що сказати. Зате Еван кидає:

— Стерва. 

— Добре, що колишня, — додає Колін.

— Лілі буде шокована, — бурмотить Флінн.

Деймон глибоко вдихає. 

— Вона має право сердитися. Ми розходилися так часто, тому що вона хотіла стати моєю дружиною, а я не був готовий одружуватися. 

Овва! Чую вперше. Я не знала, що у них було не просто складно, а надскладно. Отже, Айла хотіла заміж за Деймона, щоб легко витрачати його гроші та не боятися залишитися ні з чим? Коли вона вчергове його кинула, мабуть, заради Еріка та його грошей, то обрала багате життя. Але ж потім прийшла пропонувати себе у ролі нареченої все одно… Виходить, Доран та його статки не викликали стільки почуттів, як Деймон. А він відмовив їй, вперше відмовив. Так їй і треба! Обрала гроші й не отримала нічого! Звісно, ніхто не очікував, що мертвий покидьок був її нареченим, але все склалося як мало. 

— Вона мала б зрозуміти це, — сухо відрізає Еван. — Ми стільки пройшли разом, — хитає головою, — не віриться, що це наша Айла.

— Мабуть, — говорить Колін, — вже не наша. 

Хлопці якось усі разом стають засмученими, навіть сильніше, ніж через потенційне ув'язнення Деймона. Я розумію, вони дружать багато років, та буває так, що дружбі приходить кінець, бо люди змінюються. 

— Не важливо, — Деймон встає з дивана й поправляє м'яку ковдру на моїх колінах. — Я зробив вибір, нарешті зрозумівши, що наші стосунки завжди були приречені на провал. Айла не розуміла мене і не хотіла. 

Поузі виходить з вітальні. Важко зітхаю. Він обрав мене і не шкодує, знаю точно, але все одно болісно бачити, що вона все ще здатна завдати йому біль. Невже Айла не бачить, що його душа вся у шрамах? Невже їй мало страждань? Якби вона кохала Деймона, ніколи б не кидалася такими ницими докорами. 

Відкидаю ковдру, але Еван встає першим. 

— Я поговорю. Відпочивай. 

Ми з Коліном залишаємося удвох. Вейн бере гітару й починає награвати різдвяну мелодію. Усміхається дивлячись на мене.

— Вони завжди надто емоційні. 

— Ти спокійніше на все реагуєш?

— Намагаюся, — Колін веде плечима, наче сам не впевнений чому так поводиться. — Одного разу зірвався, наговорив багато поганого Лілі — дружині Евана. Після постійно кажу собі, що маю тримати власні емоції під контролем.

— Чому ти зірвався? — обережно запитую.

Нота фальшивить, Колін в очі дивиться.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍