Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

9.1

Перші півтори години пролетіли непомітно. На ростомагії підлітки вивчали рослини, які стануть у пригоді на уроці зілля. А також записували змови, які слід вивчити за цей місяць. Лері предмет відразу сподобався, їй хотілося якнайшвидше спробувати щось виростити за допомогою магії.

Корнелія Фуолк ніколи не підвищувала голосу. На першій лекції вона повідомила, що ті, хто не хоче слухати пояснення, шукатимуть інформацію самі. Тому першокурсники Вольфрама швидко зрозуміли, що розмовляти вони зможуть лише на перерві. Шепіт відразу ж стихнув, і в класі запанувала ідеальна тиша.

На криптографії було складніше. Лера була розчарована тим, наскільки нудним виявився предмет. Однак її тішило, що першого тижня їм не задали домашнє завдання. Тому що шифр, який вона перекладала, виявився найпростішим, а далі була непроглядна темрява. Дехто намагався жартувати: якщо не вийде з магією, вони стануть секретними агентами.

Лера лише закотила очі, почувши таке. Вона не могла уявити, де їй може знадобитися ця навичка. Хіба що зашифрувати свій щоденник, щоб бабуся не дізналася її маленькі таємниці. Тихо хмикнувши, дівчинка продовжила записувати лекцію.

* * *

Перестрибнувши сходинку, Лера помчала до своєї кімнати. У той час як інші студенти обурювалися за домашнє завдання в перший навчальний день, вона раділа тому, що в неї є «Ала ін Рал». Ще влітку вона бачила на одній зі сторінок книги дивний напис: «Траподимеда». Тепер, за неймовірною вдачею, їм задали відшукати інформацію за цю хижу рослину.

Щоб зробити домашнє завдання з ростомагії, їй потрібно було лише знайти потрібну сторінку.

Кинувши сумку на підлогу, поруч із ліжком, дівчинка вже збиралася дістати книгу. Але раптом передумала, побачивши у вікно Андрія, що проходив вулицею. Він прямував кудись разом з одногрупниками. Помітивши серед них двох дівчат, Лера від ревнощів заскреготіла зубами. Бажання робити домашнє завдання зникло так само швидко, як з'явилося.

Вона ще не встигла роздягнутися, тому вибігла з кімнати у шкільній формі. Спустившись сходами, дівчинка рвучко відчинила двері та ледь не скрикнула — на порозі стояв Андрій.

— Шліман, ти куди летиш?! — підняв він одну брову.

Лері раптом захотілося провалитися крізь землю, вона відчула, як палали її вуха. Дівчинка подумки молилася, щоб він нічого не зрозумів. 

Швидко знайти відповідь вона не змогла.

— Забула конспект у бібліотеці! — сказала вона, намагаючись при цьому віддихатися. — А ти чого тут?

— Так я живу у цьому будинку! — засміявся хлопчик. До цього моменту він намагався стримати сміх, бо Лера виглядала дуже заклопотаною.

— Неважливо! — махнула вона рукою. — Бібліотека ще не закрилася? — це вона вже крикнула на ходу.

— Не знаю! Не впади там! — крикнув їй услід Андрій, коли Лера спіткнулася на асфальті.

Лері здавалося, що вона від сорому схожа на буряк. Це була найдурніша розмова з усіх, що можна було собі уявити. Андрій відкрито над нею потішався.

Вона не могла повернутися назад, бо він все ще стояв на порозі та дивився в її бік. Лише опинившись за межами гуртожитку, дівчинка змогла зупинитися. Тяжко зітхнувши, вона пішла у бік замкового скверу — вхід до бібліотеки знаходився недалеко.

Звісно ж, жодного конспекту вона не забувала. Це було перше, що спало їй на думку. Постукавши себе кісточками пальців по лобі, дівчинка опустилася на єдину вільну лавочку.

Вже перебуваючи тут, вона ніяк не могла зрозуміти: що змусило її зірватися з місця і бігти до нього? Про що вона збиралася йому казати, про що питати?! Це була дурна витівка із самого початку.

Привівши думки до ладу, Лера попрямувала назад. Надалі вона зареклась кудись бігати стрімголов. Сьогоднішніх два випадки їй вистачило з головою.

Коли вона повернулася, Андрій уже сидів у вітальні їхнього будинку і робив домашнє завдання.

— Шліман, ну що, знайшла конспект?

Лера здригнулася, вона вже давно про нього забула.

— Ні. Я згадала, що дала його Уляні. — по дорозі вигадала дівчинка, маючи впевненість, що подруга її точно не здасть.

— А ти знайшла про цього Трапа… Троподій… Коротше, ти зрозуміла!

Дівчинка важко зітхнула, кинувши на Андрія стомлений погляд.

— Я сфотографувала текст! Якщо треба, скину!

Андрій кивнув, показавши, що вона врятувала його від болісної смерті. Видавши короткий смішок, Лера поспішила на другий поверх до спальні.

Показувати Андрію чи комусь іншому свою родову книгу їй не хотілося.

* * *

Перші два навчальні дні пройшли без подій. Лері подобалося відвідувати уроки, а у вільний час ходити коридорами замку. 

 Вона настільки захопилася що випустила з уваги друзів. А вони тим часом відразу після уроків вирушили до міста. Чи вона прослухала сама, чи вони забули їй про це сказати, вже було не важливо — Лера образилася.

Про те, що дівчатка пішли до міста, вона дізналася від Андрія. Лера спочатку хотіла зателефонувати Уляні, але коли дізналася, чия була ідея змінити плани, передумала. Гордість перемогла. Андрій навіть уявити не міг, що фраза: «Це була ідея Лізи…» — матиме такий ефект.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍