Читати книгу - "Пригоди бухгалтера Іри, Ярина Чорна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Затарившись подарунками Іра і Даріо відправилися в Копистин. Якщо чесно, Іра й досі не вірила, що Даріо насправді буде робити офіційну пропозицію, адже для себе вона прийняла рішення - бути з ним, не дивлячись ні на що. І зараз в таксі звучала пісня, яка так точно описала її стан:
З тобою можу не боятися,
Казати кожен день,
Як сильно тебе люблю!
....
А Ти - безмежних моїх світів маяк,
А я залежна, бо вся твоя!...
Прямо в точку, вона не змогла б краще описати свої почуття. Даріо, відчувши її емоції, в темному салоні таксі ніжно поцілував у вуста, пригорнув до себе.
На порозі чекала бабуся, вона закуталася в теплу шаль та опершись на перила біля будинку очікувала онуку.
Бабусю, холодно на вулиці. Чому ти мерзнеш?- запитала Іра , обнімаючи бабусю на сходах.Я вже думала, що більше не побачу тебе. Іруся, чому ти не телефонувала?, - з жалем запитала вона.Там не було зв'язку, бабусю, - винувато відповідала Іра.Ой брешеш і не червонієш. Буду вважати, що в тебе були дуже серйозні підстави, що ти не могла надіслати вісточку про себе, - журила бабуся онуку.- так, а тепер йдемо в будинок, будемо знайомитися.Вони скинули верхній одяг та пройшли до вітальні, Даріо ніс букети та подарунки, Іра київський торт. В будинку вітав дух свята, пахощі печеного м'яса, п'янкий аромат домашнього вина, лунала тих музика. Іра любила свята в будинку, завжди душевна компанія, тихі та спокійні розмови,без галасу та поспіху, смачна їжа та вишукані напої.
Бабуся скинула шаль та повернулася до них:
Рада вітати вас , діточки. Щиро запрошуємо вас до нашої компанії .Даріо вручив букет вишуканих осінніх квітів та планшет в подарунок, додавши:
Рима Олексіївна, радий знайомству з такою чарівною жінкою, я Даріо. Прийміть ці невеличкі подарунки від нас з Ірою.О, дуже дякую. Подарунки завжди приємно отримувати. Ми довго тебе чекали Даріо, років десять. Нашій Ірусі дуже важко вгодити.Вона щиро розсміялася , цілуючи і обіймаючи Даріо та Іру. У вітальню зайшла Нона Ігорівна, доставляючи на стіл закуски, а побачивши гостей скинула фартух - підійшла до компанії.
Ви вже приїхали, а ми ще не зовсім справилися. Ну нічого зараз я покличу тата. Будемо знайомитися ближчеНона Ігорівна, ми вам невеликий подаруночок приготували- не дав їй піти Даріо, - бо вдень прийшли з пустими руками.І він також вручив букет білих троянд, Іра підказала улюблені квіти мами, а в додачу коштовний браслет з білого золота з перлами.
Ого, дякую діти, вгодили. Ерне, йди сюди тут такі подарунки, може й тобі щось перепаде - гукнула вона чоловіка.За кілька хвилин у вітальню зайшов вітчим із пляшками з вином, поставив на стіл та розвернувся до всіх, і встав як вкопаний, доо нього назустріч поспішив Даріо, а за ним Іра, і вона почула як вітчим сказав:
Володарю?Я, Даріо. Приємно познайомитися Ернесте Яковичу,- зупинив його Даріо, але Іра і почула і побачила. Даріо продовжив далі- прийміть від нас з Ірою в подарунок ось такий годинник, командирський. Ми надіємось, що він вам сподобається.Дуже дякую, радий знайомству. Давайте сідати до столу.І всі рушили за круглий стіл , застеленого білосніжною скатертиною, закладеного смачними стравами та напоями. Ернест налив усім вина, а слово взяв Даріо:
Шановні батьки, бабусю я маю за честь просити руки вашої доньки та онуки Ірини. Я щасливий, що на своєму шляху зустрів таку гарну і розумну дівчину. Я не уявляю собі життя без неї, вона моя половинка, моє життя, я кохаю її і хочу розділити свою долю на двох з нею. Прошу благословення на шлюб.Всі затихли, Іра сиділа мов зачарована, Даріо чекав відповідь. Першою оговталася Нона Ігорівна:
Благословляю. Будьте щасливі разом.Благословляю, нехай доля буде прихильна до вас - сказав Ернест.Благословляю, на долю, на щасливий вік, щоб у мирі жили, - добавила бабуся, змахуючи сльозу.Даріо витягнув з кишені коробочку та відкрив її стаючи на одне коліно перед Ірою:
Кохана моя, прошу стань моєю дружиною навіки вічні, будь моєю назавжди, - він взяв з коробочки золотий перстень із смарагдом та заклав Ірі на безіменний палець.Іра відчула від персня тепло, тіло мовби пробило електричним струмом, кров загуділа по венах і побігла тілом наче розпечена лава, її накрило з головою, зап'ястя запекло і вона промовила:
Так, я буду твоєю навіки, люблю тебе.І він поцілував її, вони відчули як їхні душі єднаються, як сильно цього прагнули обидва, немов розчинилися одне в одному. А потім відірвалися один від одного дивлячись в золотий вогонь смарагдових очей.
На а потім їли, пили , насолоджуючись прекрасною вечерею, обережно обходячи тему майбутнього весілля, бо всім здалося, щодо це не на часі. Даріо і Ернест пішли оглянути винний прошу, а дівчата залишилися наодинці, вирішили допитати Іру.
Ірп, розкажи про Даріо, ми ж про нього нічого не знаємо. Він красень, ви навіть чимось схожі. Але хоть щось ми б мали про нього знати, - наполягала бабуся.Він чудовий, діловий, власний.І багатий, - добавила мама.Так, не бідний.А чим займається?Керівництвом.Він директор?ВищеГенеральний директор?Вище.Олігарх?Щось схоже.Тоді зрозуміло чому ти кинула роботу, вона тобі не потрібна, - підвела підсумки мама.Даріо повернувся з Ернестом, сіли до столу, але було видно, що розмова була важкою. Але вони це дуже гарно маскували за келихом вина.
Ми завтра їдемо в Стару Ушицю, - розпочав Даріо, - Ми тільки що з Ернестом обговорили поїздку, він вирішив приєднатися до нас у вигляді супроводу. Це добре, бо ми нікого там не знаємо, може щось буде потрібно. Дуже хотілося б допомогти хлопцю. Я запросив дуже гарного лікаря, він знається на таких випадках. Будемо сподіватися, що він знайде вихід з протезуванням.Боже, це дає надію, хоч і дуже маленьку.- доповнила мама.Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пригоди бухгалтера Іри, Ярина Чорна», після закриття браузера.