Читати книгу - "Гаррі Поттер і келих вогню"

сяйва й почули шипіння стрімкої смерті перед тим, як життя вислизнуло з їхніх тіл?

Гаррі постійно уявляв собі смерть батьків ось уже три роки, відколи довідався, що їх убили, відколи дізнався, що сталося тієї ночі - як Червохвіст зрадив батьків, підказавши Волдемортові, де вони переховуються, і як той прибув до їхнього будинку. Як Волдеморт спочатку вбив Гарріного батька. Як Джеймс Поттер намагався його затримати, гукаючи дружині, щоб хапала Гаррі й мерщій тікала... як Волдеморт нахилився до Лілі Поттер і наказав їй відсунутися, щоб він міг убити Гаррі... як вона благала вбити замість сина її саму, і затуляла його своїм тілом... отож Волдеморт убив її теж, а тоді націлив чарівну паличку на Гаррі...

Гаррі знав усі ці деталі, бо чув голоси батьків, коли змагався торік з дементорами - адже дементори змушували своїх жертв переживати наяву найгірші спогади їхнього життя і безсило тонути у власному відчаї...

Муді заговорив знову, його голос долинав до Гаррі ніби здалеку. Довелося зробити велике зусилля, щоб повернутися в реальний світ і слухати, що говорить Муці.

- Авада Кедавра - це закляття, яке мусить спиратися на могутню магію. Ви можете скласти докупи всі свої чарівні палички, спрямувати їх на мене і промовити ці слова, але мені нічого не станеться, хіба що кров з носа потече. Та це не має значення. Я тут не для того, щоб навчати вас, як виконувати це закляття.

Але якщо до нього не існує протизакляття, то навіщо я вам його показав? Бо ви повинні знати. Повинні розуміти, що може статися найгірше. І розуміти, що краще не потрапляти в ситуації, коли це закляття може пролунати. ПОСТІЙНА ПИЛЬНІСТЬ! - заревів він, і учні знову аж підскочили.

- Отож... ці три закляття - Авада Кедавра, Імперіус та Круціатус - називаються непрощенними. Достатньо накласти бодай одне з них на будь-яку людську істоту - і вас довічно ув'язнять в Азкабані. Ось що вам може загрожувати. Ось із чим я повинен навчити вас боротися. Ви маєте бути напоготові. Маєте бути у всеозброєнні. Та найголовніше - ви маєте виробити повсякчасну, щосекундну пильність. Приготуйте пера... записуйте...

Решту уроку вони занотовували все, що стосувалося непрощенних заклять. До самого дзвінка ніхто не промовив ні слова. Та коли Муді їх відпустив, і всі вийшли з класу, розмови ринули, мов злива. Більшість учнів про закляття говорили з трепетом: «Ти бачив, як він засмикався?»; «...а тоді він його прикінчив... раз - і нема!»

Гаррі бачив, що вони обговорюють урок, ніби якесь захоплююче видовище. Він же не знаходив у ньому нічого привабливого. Герміона, здавалося, теж.

- Швидше! - напружено кинула вона Гаррі й Ронові.

- Що, знов у ту кляту бібліотеку? - запротестував Рон.

- Ні, - коротко відказала Герміона, показуючи на бічний коридор. - До Невіла.

Невіл пройшов половину коридору і став, широко розплющеними очима втупившись у кам'яну стіну. Він мав той самий нажаханий вигляд, що з'явився в нього, коли Муді продемонстрував закляття «Круціатус».

- Невіле, - лагідно покликала Герміона.

Невіл озирнувся.

- А, це ви, - озвався він значно вищим, ніж завжди, голосом. - Цікавий урок, правда? Хто знає, що буде на вечерю? Я... я вмираю з голоду. А ви?

- Невіле, все гаразд? - спитала Герміона.

- Так, так, звичайно, - пробурмотів Невіл неприродно високим голосом. - Дуже цікава вечеря... тобто урок... Що нам дадуть їсти?

Рон здивовано зиркнув на Гаррі.

- Невіле, що?..

Але тут за їхніми спинами пролунав дивний цокіт, і вони побачили професора Муді, що шкутильгав до них. Вони відразу змовкли, боязко на нього поглядаючи. Та коли професор заговорив, його гарчання прозвучало значно спокійніше й лагідніше, ніж досі.

- Усе гаразд, синку, - заспокоїв він Невіла. - Може, зайдеш у мій кабінет? Ходімо... вип'ємо чаю...

Перспектива чаювання з Муді ще дужче налякала Невіла. Він заціпенів.

Муді повернув до Гаррі своє магічне око. - 3 тобою все гаразд, Поттере?

- Так, - мало не з викликом озвався Гаррі. Синє око Муді легенько затремтіло в очниці, оглядаючи Гаррі. А тоді він сказав:

- Ви повинні знати. Мабуть, це неприємно, але ви мусите знати. Немає сенсу прикидатися, що... Ходімо, Лонґботоме, покажу тобі деякі цікаві книги.

Невіл кинув благальний погляд на Гаррі, Рона й Герміону, але ті змовчали, тож Невілові нічого не лишалося, як піти з Муді, що поклав йому на плече свою вузлувату руку.

- Що б це мало означати? - здивувався Рон, спостерігаючи, як Невіл і Муді завернули за ріг.

- Не знаю, - задумливо відповіла Герміона.

- Оце урочок, ге? - глянув на Гаррі Рон, і вони рушили до Великої зали. - Фред і Джордж казали правду. Муді добре знає свій предмет, скажи? Коли він виконав Аваду Кедавру, павук сконав і навіть лапкою не дриґнув...

Але, раптом побачивши вираз Гарріного обличчя, Рон замовк і вже не озивався аж до самої Великої зали. Там він запропонував раніше засісти за домашнє завдання професорки Трелоні, бо на нього могла піти не одна година.

Герміона за вечерею не приєдналася до розмови між Гаррі й Роном, зате умлівіч проковтнула свою порцію і, як завжди, побігла в бібліотеку. Гаррі з Роном попрямували до ґрифіндорської вежі, і Гаррі, що за вечерею увесь час думав про непрощенні закляття, знову заговорив на цю тему.

- Цікаво, чи Муді з Дамблдором не матимуть неприємностей з міністерством, якщо там довідаються, що ми побачили ці закляття? - спитав Гаррі, коли вони наближалися до Гладкої Пані.

- Це можливо, - припустив Рон. - Але ж Дамблдор завжди чинив так, як вважав за потрібне, а Муді, здається, роками тільки те й робив, що потрапляв у різні халепи. Він спочатку нападає, а потім питає - згадай його сміттєві бачки... «Бридня».

Гладка Пані відхилилася вбік, і вони пролізли крізь отвір у ґрифіндорську вітальню, де було людно й гамірно.

- То що, беремося за віщування? - спитав Гаррі.

- Мабуть, - простогнав Рон.

Вони піднялися в спальню по підручники й таблиці і побачили Невіла, що самотньо сидів на ліжку й читав. Був він значно спокійніший, ніж наприкінці уроку Муді, хоча й досі ще не цілком нормальний. Очі в нього були червоні.

- Усе гаразд, Невіле? - спитав його Гаррі.

- Так, - відповів Невіл, - усе гаразд, дякую. Читаю оце книжку, яку мені дав професор Муді...

Він показав книжку. «Магічні середземноморські водорості та їхні властивості».

- Очевидно, професорка Спраут розповіла професорові Муді про мої успіхи в гербалогії, - сказав Невіл. У його голосі