Читати книгу - "Найкращий сищик та падіння імперії"

не плавати. Якісь темні та небезпечні місця.

— І все?

— І все.

— А про Райгород зовсім нічого?

— Зовсім. Що за Райгород? Місто? В якій губернії?

— Ні в якій. Це місто на Ріці Снів.

— А, зрозумів. І що мені потрібно зробити?

— Відвезти мене туди. — Графиня усміхнулася мені.

— Афо, для чого? — здивувався я.

— Ну, мені цікаво, що там у тому Райгороді, — просто пояснила вона.

— А що там?

— Кажуть, що це рай для героїв.

Я подивився на графиню. Вона не жартувала.

— Що це за маячня?

— Потрапити до Райгорода важко. Точніше, раніше був лише один шлях — плисти Рікою Снів. Це небезпечно, бо на тій ріці повно всілякої нечистої сили та чудовиськ, які постійно нападають на мандрівників і намагаються їх убити. Виживають тільки найкращі, справжні герої, сміливі, сильні та витривалі. Вони прокладають собі шлях до Райгорода шаблями.

— А про гвинтівки чи гранати вони не чули? — спитав я.

— Чули, але щоб потрапити до Райгорода, треба користуватися лише холодною зброєю. Такі правила. І ось люди пливуть, слабкі — гинуть першими, сильні — наступними, і тільки справжні герої, поранені та виснажені, потрапляють до Райгорода. І там із ними відбувається диво, бо всі рани миттєво загоюються, хвороби відступають, травми зникають. Тіло героїв перетворюється на ідеал, як буде після Страшного суду для праведників. Ідеальне тіло, ідеальний дух. Справжній рай для героїв, так описують Райгород. І я хочу побувати там, щоб подивитися, чи це справді так. Може, в мене там нога відросте, — графиня зареготала.

— Афо, але зараз уже зима, ріки вкрилися льодом. Чи Ріка Снів не замерзає?

— А я не хочу плисти туди.

— А як інакше?

— Я хочу полетіти. План такий: ми летимо удвох, на «Ньюпорі». До Райгорода трохи більше години польоту. Там ми сідаємо, я іду до Райгорода, а ти повертаєшся. За три дні прилітаєш на те саме місце. Я вийду до тебе. Можливо, схочу залишитися в тому Райгороді, тоді ти полетиш назад сам. А як ні, то забереш мене, полетимо удвох. Ось такий мій план.

— Так от для чого ви вчили мене пілотувати аероплан?

— Ага, для цього. То як, Ваню, зробиш?

— А в тому Райгороді точно безпечно? Може, підемо туди удвох, про всяк випадок?

— Ні, Ваню, я впораюся сама. Тобі треба лише злетіти з-під Райгорода, а за три дні повернутися.

— Треба так треба. Але як я поясню вашу відсутність у Петрограді?

— Тобі нічого не доведеться пояснювати. Я вже повідомила свої контори про те, що вирушаю на полювання. На тиждень. Я так і раніше робила, тому ніхто не здивується і нічого не підозрюватиме. Якщо я вирішу залишитися, я підготувала заповіт зі вказівками, що і як робити. Його видасть мій нотаріус. До тебе жодних питань не буде.

— І коли летіти?

— Та можна хоч завтра. Я відпросила тебе у контррозвідки на тиждень. Відвезеш мене і можеш бути вільним на три дні. Потім іще злітаєш.

— Я трохи невпевнений у своїй майстерності авіатора.

— Ваню, тобі треба злетіти звідти, а потім прилетіти туди — і все. Решту зроблю я.

— А біля Райгорода є злітна смуга? — поцікавився я.

— Немає. Але вона і не потрібна. Мені сподобалася твоя розповідь про польоти до німців. Взути аероплан у лижі, це ж так просто! І на сніг сідати зручно! А снігу цієї зими багато.

— А у вас є мапа тих місць, чи як ми будемо летіти?

— Мапи, Іване Карповичу, на жаль, немає, є тільки малюнок, схема. Але там усе просто. Ми вилітаємо з Новгорода-Сіверського, летимо до Ріки Снів, повертаємо і летимо за течією. Ріка Снів розділятиметься на кілька річищ, ми мусимо триматися завжди ліворуч. Так вийдемо до башти. Біля неї повертаємо і летимо за рікою далі. Потім побачимо золоті бані Райгорода.

— Афо, а чого ви самі не можете полетіти? Залишите аероплан біля стін — і все.

— А що як його вкрадуть чи зламають?

— Думаєте, це можливо?

— Я ж не знаю, що там, Ваню, краще буду обережною. То як, побудеш моїм особистим пілотом?

— Залюбки, Афо.

Наступного дня ми вирушили на південь, до Новгорода-Сіверського. Туди ж доставили у складеному вигляді графинин «Ньюпор». Його зібрали, надягли замість коліс лижі, ми зробили два випробувальних польоти. Я злітав і сідав майже без помилок.

— Все, Ваню, готовий, завтра летимо, — вирішила Афродіта.

І наступного дня ми полетіли. Хоча графиня й казала, що то зайве, але я взяв кулемет, англійський льюїс, гранати, пачку набоїв для браунінга та ніж. Бозна, що там на тій Ріці Снів буде, я вирішив підготуватися до