Читати книгу - "Їхня кохана лялька, Алекса Адлер"

13.2

Са-ард

 

− Перевіряв? − зі сповненим розуміння смішком тягне Шоа-дар, коли створений нашими спільними зусиллями ментальний блок надійно приховує розум сплячої дівчинки від будь-яких сторонніх намірів. Забирає обережно руки з-під її голови.

Мені не потрібно питати, що саме він має на увазі. Я й так розумію.

− Так, − кидаю, не вдаючись у пояснення.

У пам'яті нашого біосинтезоїда не було і немає жодної зайвої інформації. Я подбав про це ще до відльоту. І потім, коли шукав баг, підчистив ще раз, залишивши лише базові речі, потрібні ляльці, щоб справно обслуговувати нас із братом.

− Її реакція тебе задовольнила? – хитро мружиться Шоа.

− Цілком.

Женя хоч і засмутилася, почувши «наше рішення», але почуте розсудливо зважила і повелася саме так, як я від неї й очікував. Нехай дівчинка і не є зразком ідеального послуху, і часом діє вкрай рвучко та емоційно, але нею цілком можливо керувати.

Повинен визнати, мені навіть подобається її зухвалість та сміливість. Крихітці вистачає розуму не переступати межу. Деякі її вчинки та витівки навіть викликають в мене справжнє захоплення. Ніколи не думав, що відчуватиму стільки власницького задоволення, глибокої втіхи та інших дуже змішаних емоцій, від того, що мене кинеться захищати маленька тендітна самочка. Взагалі не думав, що така ситуація можлива.

А те, що вона показує характер і намагається відстоювати свої межі, лише робить її цікавішою. З такою ніколи не буде нудно, якщо не ламати. Додамо сюди розважливість, жвавість, допитливість, гнучкість мислення та вміння приймати ситуацію, повертаючи обставини собі на користь, і виходить, що нам із Шоа до рук потрапила майже ідеальна особина жіночої статі. Ідеальна за нашими мірками. З дуже високим показником ментальної сумісності не лише зі мною, але й із братом, судячи з його реакцій на неї. Що ж до фізичного… її справжнє тіло ми обов'язково знайдемо. Ми своє не впускаємо.

Поклавши Женю на стіл зручніше, я починаю розгортати навколо неї потрібні схеми та програмні коди. Довіру треба виправдовувати, а правильну поведінку нагороджувати. Хотіла вона доступ до пам'яті біосинтезоїда, отже, отримає.

Перебуваючи в напівтрансовому стані та ні на секунду не розриваючи зв'язок з її ментальним тілом, я беру на себе роль провідника й обережно, крок за кроком, передаю розумові Жені повний контроль над біосинтезоїдним тілом.

Крім передачі доступу до пам'яті, я хочу зробити ще дещо. Відкоригувати фізіологічні налаштування. Теж зав'язати їх на розум та емоції нашої землянки. Мені цікаво подивитися, якою буде її справжня реакція на нас. Без впливу запрограмованого фізичного збудження.

− Це те, ш-ш-що я думаю? – здіймає брови Шоа-дар, уважно спостерігаючи за моїми діями.

− Я не читаю твої думки, − знизую плечима.

Брат у відповідь лише хмикає.

− Не прибідняйс-с-ся. Тобі це й не треба. Ти позбавляєш-ш-ш нас переваги у вигляді запрограмованих реакцій її тіла на нашу близькість? Виріш-ш-шив грати чесно?

− Тебе це не влаш-ш-штовує? – цікавлюся, не відриваючись від роботи.

− Хм. Не знаю. Мені подобалося, що вона миттєво заводиться від найменш-ш-шого мого дотику.

− Уяви, як тобі сподобається, коли так реагуватиме сама Ж-ш-шеня, а не вкладена в це тіло програма.

По шиплячому вдиху, що пролунав поруч, я розумію, що брат цією думкою дуже вразився.

− А якш-ш-що не буде? Дівча впевнене, що її тягне до нас тільки через ці програми.

− От і подивимось, − хмикаю я.

Повне переналаштування займає досить багато часу. І до того моменту, як я закінчую і відсуваюсь від Жені, що мирно сопить на столі, бортові системи приглушують освітлення житлового відсіку, показуючи, що настала ніч, і натякаючи, що нам із братом теж не завадило б відпочити.

− Що думаєш ш-ш-щодо менталіста? − запитує Шоа, помітивши, що я завершив роботу і починаю все згортати.

− Думаю, що він, вона, або воно, знаходиться на цій планеті. Те, ш-ш-що мені вдалося засікти, йде с-с-саме з поверхні. Відчуття Ж-шені говорять про те ж.

− Згоден. Моє чуття каже те ж с-с-саме. Можливо тепер, коли Ж-ш-шеня закрита, на зв'язок спробують вийти з нами.

− А ось у цьому я с-с-сумніваюся, − морщусь. − Але подивимось. Завтра ще раз вивчимо всі наявні дані та розробимо новий план. А зараз пропоную приділити час відпочинку. Тобі це ос-с-собливо потрібно.

З цими словами я обережно підіймаю зі столу витончене дівоче тіло.

− Ще скаж-ши, що ти вирішив забрати Женю до себе, щоб дати мені вис-с-спатися, − пирхає Шоа.

− Не с-с-скажу, − посміхаюся, прямуючи до себе. – Доброї ночі, брате.

− Завтра вона буде зі мною, − летить мені навздогін. − Я серйозно, брате.

− Подивимося.

− С-с-са-ард, − відразу заводиться Шоа. Але я вже ховаюсь у своїй кімнаті.

Скоро крихітка прокинеться. І я вже буквально передчуваю її справжні живі емоції. М-м-м, це буде смачно. Цікаво, чи мені вдасться її спокусити?

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍