Читати книгу - "Закоłот. Невимовні культи"

на Марсі, чи навіть ще раніше… Скоріш, Зіверса гризла прихована злість на СОІ та інші споріднені служби, яких в імперії розвелося надто вже багато і які мали стежити за ходом модернізації, пильнувати, виявляти найменші відхилення…

Зіверс струснув головою, відганяючи марні нарікання. Підключився до машинного інтерфейсу медвідсіку, дочекався зручного моменту — і звільнив обох жінок. О’Шонессі була приорітетним варіантом, але матриця жінки мала декілька серйозних (навіть парадоксальних) провалів, пояснити які виходячи з наявних даних Зіверсу не вдалося. Та попри це ментальні індекси, імовірна виживаність та адаптивність до прямого програмування інквізиторки були майже ідеальними для задуму гросінженера.

Сприятливі факти проіснували вісім з половиною секунд. Після того жінка була серйозно поранена і перебувала в одному відсіку з чотирма культистами. Але не це збентежило гросінженера. У просторі-часі медвідсіку утворювався енергетичний вир…

Серія гальмівних імпульсів уповільнювала рух корабля, готуючи його до переходу на «Оріон». Ескорт завершував маневрування. Емітери гравімагнітного поля, що передавали імпульс кораблям ескорту, мали бути відключені за дев’ять хвилин, і подальше маневрування — найбільш критичне в умовах аварійного гальмування — вони мали прораховувати і робити цілком самостійно.

Адмірал Окіта наказав силам космопіхоти припинити оборону пускових палуб. Власне, на той момент це вже була навіть не оборона — скоріш спроба затримати невпинне просування супротивника і не дати оточити себе. Тепер за наказом адмірала піхота групувалася, встановлюючи периметр навколо командного сектору. Близько тридцяти відсотків піхотних загонів лишилися відрізаними від основних сил. Незворотні втрати КП становили двадцять три відсотки. Втрати серед екіпажу оцінювалися приблизно в тридцять три відсотки. І загалом ще двадцять (піхота, матроси та офіцерський склад) приєдналися до заколоту.

Неконтрольовані витрати енергії з моменту зупинки рушія продовжували збільшуватися попри відчайдушні зусилля гросінженера та технічної служби. Разом із тим на борту з’являлися все нові прибульці. На момент відключення гравімагнітних полів на облавку «Сінано» було вже п’ятеро Вогняних вампірів. Чотири Місячні потвори, яких «Сінано» транспортував на Ганімед, також звільнилися — певне, не без допомоги заколотників, хоча достовірних даних про це не було. Перші крила малих апаратів уже злетіли і взяли курс на «Тікуму», головний крейсер ескорту.

Час настав.

Бріджит О’Шонессі зробила крок назустріч пострілу. Дев’ятиміліметровий циліндр металізованого пінополімеру в хмарці інертного газу вилетів із дула пістолета. Цей рух, що його не могло вловити людське око, здавався Бріджит скляно-чітким, наче абсолютно статична картинка. Жінка дозволила кулі пройти крізь себе, після чого обернулася до культистів, які, здавалося, несамовито репетували. Попри вирячені очі й перекошені обличчя, їхні голоси не могли пронизати тиші, що, мов тонке мереживо, огортала жінку. Її погляд ковзнув по силуетах, але замість них вона побачила лише вугілля та попіл, що якимось дивом зберігали форму людських тіл. Вона знов розвернулася до Іви.

Постать марсіянки, подібна до міражу, тріпотіла і змінювалась. Крізь неї можна було розгледіти щось потойбічне, схоже на живий згусток полум’я. Його ефемерні мацаки звивались і перепліталися, проходячи крізь тіло Іви, але вона сього не відчувала. Тоді Бріджит простягла до неї руки, дозволивши тим мацакам обвити свої зап’ястки. Маленькі пащеки загрозливо шипіли на неї, їхні роздратовані голоси зливалися в дисонансний хор… але нестерпний спопеляючий жар був неймовірно приємним — це вперше вона відчувала справжнє задоволення від болю, плотське, сексуальне. Її стегна звело судомою, між ними стало вогко й тепло, м’язи живота конвульсивно скоротилися.

Вампір вийшов з Іви, огорнувши її й зануривши в себе. Вампір перетворився на Іву.

Бріджит обійняла істоту, затамувавши подих від її краси та довершеності. Пісня лунала так голосно, що вона уже не чула нічого іншого. Все, що зараз було навколо неї, стало тією піснею. Вона була Бріджит О’Шонессі, вона була Іва Боген, вона була мисливець Тольґа, якого вбив різьбяр Яхцзи; який вбив різьбяра Яхцзи. Який позбувся ока й отримав замість нього чорний камінь, камінь, що бачив порожнечу. Простір і час втратили свою абсолютність — розпалися на вируючі поля, на яких, наче шумовиння під час шторму, виникали краплі найменших часток. Безкінечна порожнеча, що є мультивсесвітом…

Адмірал Окіта Содзі завершував своє третє життя. Синтетичне тіло, довершений зразок окультних технологій людства, нецілісна свідомість, ще довершеніший продукт технології мі-го — все це мало стати фундацією для життя набагато складнішого й заплутанішого. Повільно він відірвався від підлоги — і водночас панічні повідомлення про вторгнення на адміральський місток заполонили командний центр. НРІ заворушився. Навіть його притлумлена сутність відчула цю зміну. Горизонт подій окреслив невидиму для ока сферу навколо синтетичного тіла Окіти. Потужне вивільнення енергії перетворило навколишні пристрої на вир плазми, що акреаційним диском закрутився навколо палаючої холодним блакитним вогнем сфери. Всотуючи плазму, сфера вибухала неймовірними сплесками енергії, руйнуючи і знищуючи все навколо. Коли аварійні системи врешті заблокували місток, він уже перетворився на справжнє пекло.

Професор Вольфрам фон Зіверс з жахом спостерігав, як попеліє у вогні його надія врятувати «Сінано». Сенсори божеволіли, демонструючи процес квантового поєднання двох істот, що існували в різних всесвітах. Зіверс уже мав нагоду спостерігати появу Вогняного вампіра на «Сінано» — але цього разу він бачив процес у реальному часі й з максимальної кількості джерел. І ще — він уже почав діяти, намагаючись врятувати Бріджит.

Катастрофічний сплеск енергії на адміральському містку відвернув увагу гросінженера. Вражений, він спостерігав, як останній елемент мозаїки стає на місце. Більш ніж на три секунди «Сінано» лишився повністю без енергії. Ці три секунди — 3401 мілісекунду — Зіверс перебував у стані сенсорної депривації. Коли все минулося, у медичному відсіку одинадцятого сектору живою він побачив тільки Кассандру. Троє культистів закипіли і вибухнули, залишивши по собі криваві плями та почорнілі рештки.

Ані Іви Боген, ані Бріджит О’Шонессі у відсіку не було.

138 GES

- Кідонійський сфінкс -

I

Черговий вибух, глухий і віддалений, від якого здригнулася стеля, змусив Діманту несамохіть втягти голову в плечі. Мереживо дрібних розколин розбіглося склепінням, світильники замиготіли. За мить знову гримнуло — цього разу наче тихіше, але… Зіщулена, Діманта з усіх сил замружилася, намагаючись втримати сльози. Дарма… в очах запекло, повіки затріпотіли, і ось уже гарячі струмочки покотилися щоками. Постала тиша здавалася важким тягарем, що тиснув на плечі.

Глибоко вдихнувши, дівчина випросталася. Розплющивши очі, закліпала, рішуче витерла щоки. Потім довго, декілька секунд, дивилася на червоні розводи на долоні. Нівроку! Вона має встигнути. Має.

Зала, якою вона йшла, простора й продовгувата, тягнулася майже на сотню кроків уперед, завширшки ж ледь сягаючи двадцяти. Високі