Читати книгу - "Як не померти на самоті, Логан Урі"

писав, що не зацікавлений у спілкуванні, отримували позитивне підкріплення від іншої людини майже в двох третинах випадків. Іншим узагалі нічого не відповідали. Лише одна людина в зустрічному повідомленні спробувала довідатися, що саме було не так, і зчинила сварку.

Стаючи привидами, люди вважають, що обирають собі легкий шлях. Але вони помиляються: обравши добру, відкриту, ввічливу доріжку, можна отримати позитивне підкріплення.

Людина, найімовірніше, відповість щось на кшталт: «Дякую, що написав. Щасти тобі». Чуєте цей звук? Це полегшене зітхання. Ми почуваємося краще, бо щойно одержали підтвердження, що є хорошими людьми.

Сподіваюся, я переконала вас, чому не варто вдавати із себе привида. Але іноді буває так важко скласти повідомлення — «Дякую, наступний». Спростіть для себе це завдання. Скористайтеся папкою «Нотатки» в телефоні чи збережіть прощальне повідомлення, до якого можна додавати потрібні слова, які я навела вище. Пообіцяйте собі надсилати його, щойно зрозумієте, що хтось вас не цікавить.

Що треба та чого не треба робити за відмови

Треба:

1. Бути ввічливим.

2. Висловлюватися чітко (оберіть щось із «Я не думаю, що ми можемо бути парою» і «Я не думаю, що ми підходимо одне одному»).

3. Пишіть коротко та чітко. Має вийти просто ввічливе повідомлення, а не маніфест про загрози сучасних побачень. (Це моя робота, а не ваша!)

Не треба:

1. Говорити, що хочете бути друзями, якщо насправді цього не хочете. Інший може прийняти цю пропозицію, і, якщо вона не щира, вийде тільки гірше.

2. Критикувати людину чи давати відгуки. Вас про це не просять, і не вам судити.

3. Втягуватися у переписку, якщо інший добивається подробиць. Чітко висловлюватися — це добре, але ви нікому не винні довгих розмов.

Даймо обітницю «Мисливців за привидами» та зобов’яжімось висловлюватися відкрито та чесно про те, що почуваємо. Не ставаймо привидом. Від цього буде гірше.

Ключові висновки

1. Ефект негативності — це наша природна схильність прокручувати в голові те, що склалося не так. Ви можете подолати його, шукаючи найкращі риси характеру свого супутника. Запам’ятайте Золоте правило моралі для побачень: не судіть про інших так, як ви не хотіли б, щоб судили про вас.

2. Ми легко припускаємося фундаментальної помилки атрибуції. Йдеться про звичку вважати, начебто чиїсь дії відображають те, ким є він сам, а не обставини, у яких опинився. Наприклад, на когось, хто запізнюється на побачення, вішати ярлик егоїста. Ми здатні уникнути такої помилки, із більшим співчуттям пояснюючи причину певної поведінки: можливо, бос виявив бажання обговорити з ним щось саме тоді, коли він уже збирався піти з роботи.

3. Ми гірше, ніж нам здається, вміємо судити про характер. Часто для то­го, щоб привабливість зросла, потрібен час, тож варто дотримуватися правила: за замовчуванням погоджуватися на друге побачення.

4. Розрізняйте припустимі подразники та нездоланні перепони. Не відмовляйте через якусь дурницю, що насправді неважлива для тривалих взаємин.

5. Не смійте ставати привидом!

Частина 3. Коли все стає серйозно

Розділ 13. РІШЕННЯ УХВАЛЮЙТЕ, ПАСИВНО НЕ ЧЕКАЙТЕ

Як свідомо керувати етапами взаємин

Вам доводилося колись самому схрумкати ціле відерце попкорну в кінотеатрі, не усвідомлюючи, скільки ви вже з’їли, доки ваша рука не торкнулася картонного дна? Якщо ви схожі на мене, то, мабуть, так. А кілька невеликих стаканчиків одним махом? Навряд чи. Це тому, що, коли одна порція закінчується — байдуже, якого розміру, — настає точка ухвалення рішення — момент, коли наші автоматичні дії перериваються та ми отримуємо можливість зробити усвідомлений вибір. У наведеному прикладі — «Чи хочу я далі їсти попкорн?».

Біхевіористи Амар Чіма та Діліп Соман продемонстрували силу точки ухвалення рішень за допомогою розумного (і, як на мене, смачного) дослідження. Вони дали кожному учасникові пакет із двадцятьма печивами, які ті могли їсти, виконуючи низку завдань. Печиво розфасовували в три різні способи: усі двадцять одним стовпчиком, розділивши на менші частини білим вощеним чи кольоровим папером.

Самі завдання не мали значення. Насправді дослідників цікавило, чи впливатиме пакування на те, скільки печива з’їдять учасники та як швидко вони це зроблять. З’ясувалося, що учасники, печиво яких було розділене кольоровим папером, з’їли менше печива та витратили на це більше часу. Це тому, що кольоровий вощений папір позначав більш очевидні точки ухвалення рішення, у яких мозок міг пере­йти від несвідомого мислення (або, у пропонованому контексті, жування) до цілеспрямованого вибору. В суцільному стовпчику печива точок ухвалення рішення передбачено не було, а білий папір вдавалося легко проігнорувати. А ось кольоровий папір змушував людей припинити бездумно жувати та замислитися: «Чи варто мені далі їсти печиво?»

Точки ухвалення рішень є в усіх сферах життя, не лише у поїданні печива чи попкорну. У взаєминах, наприклад, повно таких моментів. Багато з них призводить до стресу та неспання ночами. Я ж вважаю точки ухвалення рішення справжнім даром — нагодою зупинитися, перевести подих і поміркувати над тим, що робимо. Загалом переосмислити власне життя та помірковано вирішити, яким буде наступний крок. Це дає змогу ухвалювати кращі, більш виважені рішення.

Але точки ухвалення рішення у стосунках не бувають такими очевидними, як шматочки кольорового паперу, що розділяють печиво. Їх легко не помітити, особливо якщо живеш імпульсивно.

Психологи описують два способи переходу пар на наступний етап взаємин: за рішенням або за інерцією. Ухвалення рішень означає цілеспрямований вибір переходу до наступного етапу стосунків, як-от зробити взаємини закритими чи народити дітей. За інерцією ж ми переходимо до наступного етапу, не надто замислюючись. Така відмінність є суттєвою. На основі аналізу Національного шлюбного проєкту, щорічного звіту про шлюби в Америці, який готують дослідники з Університету Вірджинії, було виявлено, що пари, які зробили свідомий вибір перейти до наступного етапу стосунків, щасливо живуть у більш якісному шлюбі порівняно з тими, хто одружився за інерцією. Ба більше — учені з Університету Луїсвілла та Денверського університету з’ясували, що люди, взаємини яких зазвичай розвиваються за інерцією, почуваються менш відданими своїм партнерам і частіше зав’язують позашлюбні стосунки. Ці висновки дають змогу стверджувати про те, що жити за інерцією, оминаючи точки ухвалення рішень, — це небезпечно для стосунків. Попри наявність у взаєминах багатьох важливих моментів, коли треба ухвалювати рішення, у цьому розділі я допоможу вам із двома з них: визначенням стосунків і спільним проживанням.

  Визначення стосунків

Пам’ятаєте мою клієнтку Цзин? Ту, з невпевнених, яка вперше почала з кимось зустрічатися у тридцять один рік. Після