Читати книгу - "Афера на двох, Ірен Кларк"

36

Ліна

 

Дорога розмивалася перед очима. Місто залишалося позаду, і здавалося, що ще трохи — і воно зовсім зникне в темряві. Я стискала кермо так сильно, що побіліли пальці, але серце все одно неслухняно билося в грудях.

 

Я зробила це. Я втекла.

 

Я повинна була радіти.

 

Але замість полегшення на мене накочувався жах.

 

Я змусила себе продовжувати їхати, вдивляючись у дорогу, що вела в невідомість. Усе відбувалося за планом. За тим самим планом, який я вибудовувала роками: втекти, сховатися, розчинитися у світі так, щоб мене більше ніхто не знайшов.

 

І раптом…

 

Мої пальці різко сіпнулися, а нога сама натиснула на гальма.

 

Колеса голосно заскрипіли, і машина різко зупинилася на узбіччі.

 

Я дихала важко, відчуваючи, як серце скажено гупає в грудях.

 

Щось було не так.

 

Ні, не щось.

 

Я.

 

Я не могла поїхати.

 

Я не могла залишити його.

 

Руки тремтіли, коли я вимкнула двигун. Важке мовчання ночі тиснуло на вуха, а я дивилася на безлюдну трасу перед собою й намагалася зрозуміти, чому моє тіло так відчайдушно противиться цьому рішенню.

 

Олівер.

 

Чоловік, який зовсім не знав мене, але ризикував усім, щоб урятувати.

 

Чоловік, який міг би спокійно жити своїм життям, але вплутався в мою безглузду історію.

 

Чоловік, який дивився на мене так, як ніхто й ніколи.

 

Я заплющила очі й різко видихнула.

 

Мене мало б нудити від усіх цих дурниць. Я не така. Я ніколи не прив’язуюсь до людей. Я ніколи не залишаюсь. Я ніколи не даю собі слабкість любити.

 

Але тепер усе було інакше.

 

Бо я вже не уявляла свого життя без нього.

 

І якщо я хочу його, то він доведеться терпіти мене — такою, яка я є.

 

Я рвучко розвернула машину і натиснула на газ.

 

 

 

Добратися до квартири Олівера було легше, ніж прийняти власне рішення.

 

Зламати замок на вхідних дверях зайняло не більше хвилини.

 

Він би розлютився, якби побачив це. Він зірковий кіберзахисник, а безпека власного дому — на рівні пісочниці.

 

Я усміхнулася.

 

Двері легко відчинилися, і я зайшла всередину.

 

Його запах наповнював квартиру.

 

Теплий, затишний, такий знайомий, що всередині щось болісно стиснулося.

 

Я повільно зняла взуття, залишила сумку біля дверей і попрямувала у ванну.

 

Гаряча вода змила із мене всю напругу. Я дозволила собі просто стояти під душем, поки серце не заспокоїлося.

 

Я повернулася назад.

 

Я вибрала його.

 

Я вибрала нас.

 

Коли я вийшла з ванної, то витягла з шафи його футболку й натягнула її на голе тіло. Вона була величезною, пахла ним і огортала мене теплом, якого я так потребувала.

 

Я впала на його ліжко й заснула.

 

 

 

Коли я прокинулася, Олівера не було.

 

Я потягнулася, відчуваючи, як кожна клітина тіла наповнюється силою після такого спокійного сну.

 

Замість паніки або розчарування мене наповнило відчуття правильності.

 

Я знала, що він прийде.

 

Рано чи пізно.

 

Зрештою, я ж розумна дівчинка.

 

Усміхнувшись, я підвелася й пішла на кухню.

 

Увімкнула музику.

 

Холодильник був майже порожнім, але я знайшла достатньо, щоб приготувати сніданок.

 

Коли двері відчинилися, я вже розливала каву в чашки.

 

Я відчула, як його погляд уп’явся в мене.

 

Повільно обернулася, притримуючи чашку.

 

Він стояв на порозі, очі були широко розплющені, а губи ледь прочинені від шоку.

 

— Думав, я поїхала? — запитала я, всміхаючись.

 

Він проковтнув, облизав губи.

 

— Ну… так і було.

 

Я кивнула, підійшла ближче.

 

— Було, — повторила я. — Але я зрозуміла одну річ.

 

Його дихання стало глибшим.

 

— Я не хочу бути в жодному місці, якщо там немає тебе.

 

Я бачила, як він застиг. Як очі потемніли. Як пальці трохи стиснулися в кулаки, ніби він стримував себе.

 

— Що?

 

Я піднялася на носочки, торкнулася його обличчя.

 

— Я могла втекти. Могла б зникнути. Але мені більше не потрібні ці гроші, рахунки, тікання. Мені потрібен ти, Олівере.

 

Він не ворухнувся.

 

Лише дивився.

 

Довго.

 

Мовчки.

 

—Я кохаю тебе! — тихо промовила я це зізнання і навіть більше для себе, ніж для нього.

 

А потім раптово притягнув мене до себе, схопивши за талію.

 

І він поцілував мене.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍