Читати книгу - "Історія Дор. Кинджал смерті, Квіткова долі"

За дверима почулися кроки.  
— Капітан! — викрикнув Максим. — Вона… Що ви тут робите?  
— Прийшов урятувати свою сім’ю, але бачу, ви тут упорались і без мене.  
— Вона захищалась, якщо… — почав пояснювати Максим. — Її посадять довічно.  
— Вам пора, — сказав капітан. — Дор, вечеря з тебе завтра. Ми маємо добре відсвяткувати ваш порятунок.  
— Без проблем, Тінь. О восьмій у нас.  

Я витягла ключ із кишені.  
— Сьогодні ти поведеш, — я простягнула ключі від мотоцикла Максу . — Ой, я забула, ти ж не їздиш.
— Тінь, — я кинула ключі від мотоцикла, — ми візьмемо твою машину.  
— Добре, але, мала, ніякого безчинства. Моя машина — то святе.  
— Обіцяю.  

Ми повертались у старому "Мерседесі".  
— Дор,  він подумав…  

Я посміхнулась і поцілувала його руку. 

Спершись на крісло авто, я рукою тримала плече, яке боліло нестерпно.