Читати книгу - "Коли ти поруч , Кері Ло"

Розділ 25 «Все змінилося»

Емі

Новий тиждень почався з відчуття, що все змінилося.

Я прокинулася у своєму ліжку, але не сама. Тимофій лежав поруч, обійнявши мене, його рівне дихання лоскотало мою шкіру.

Повільно розплющивши очі, я зустрілася з його поглядом. Він не спав, просто дивився на мене, ніби намагався запам’ятати кожну деталь.

— Доброго ранку, — хрипло пробурмотіла я.

— Доброго, — він усміхнувся й легенько торкнувся губами мого чола.

Тепло розлилося по моєму тілу. Було дивно й незвично прокидатися ось так — у чиїхось обіймах, без метушні, без думок про справи чи роботу. Учорашня ніч усе змінила. Я більше не могла ховатися за сумнівами, бо факт залишався фактом: я відчувала до нього більше, ніж могла собі зізнатися.

Учора ми провели разом цілий день у моїй квартирі. Почали ранок із лінивого сніданку, сміялися, годували одне одного. Потім розклали на підлозі плед і подушки, увімкнули фільм, але так його і не додивилися, бо наші обійми непомітно перейшли у палкі поцілунки, а потім — у секс, просто там, на підлозі.

Ми дуріли, билися подушками, сміялися, наче діти. Разом готували вечерю, потім разом приймали душ. Я тонула в його обіймах, у його поцілунках, у його теплі. Так добре мені ще не було ніколи.

Я глибоко вдихнула, намагаючись зібрати думки докупи. Треба було вставати, йти на роботу, повертатися до реальності. Але мені зовсім не хотілося залишати постіль. Мені хотілося залишитися в його обіймах.

Тимофій, ніби відчувши мої думки, притягнув мене ближче, обіймаючи ще міцніше.

— Що ти так задумалася? — його голос звучав низько й трохи хрипло після сну.

Я усміхнулася, погладила кінчиками пальців його груди.

— Думаю, що мені треба вставати.

— Ні, — коротко відповів він і, перш ніж я встигла щось сказати, перевернув мене на спину, зависнувши наді мною.

Його погляд був темним, сповненим бажання. Він повільно провів пальцями по моїй щоці, а потім нахилився й торкнувся губами моїх губ — спершу ніжно, майже нечутно, а потім поцілунок став глибшим, вимогливішим.

— Тимофію… — прошепотіла я, намагаючись зібрати волю в кулак.

— П’ять хвилин, — перебив він, знову цілує, ковзаючи губами вниз по моїй шиї. — Тільки п’ять.

Я тихо засміялася, обіймаючи його за плечі. Ми обидва знали, що це буде більше, ніж п’ять хвилин. І, чесно кажучи, я зовсім не була проти.

Тимофій не поспішав. Його губи повільно ковзали вниз моєю шиєю, залишаючи після себе гарячий слід. Його пальці ледь торкалися моєї шкіри, змушуючи мене тремтіти від очікування.

— Ти мене зводиш з розуму, — вирвалося з мене, коли він почав покривати поцілунками мої груди.

— Це взаємно, Емі, — його голос був низьким, наповненим бажанням.

Його долоні ковзнули вниз, пестячи мене між стегон, і в цю мить усе втратило значення — час, робота, обов’язки. Лишалося тільки те, що він робить з моїм тілом.

Я тихо застогнала, відчуваючи, як напруга розтікається кожною клітиною. Його дотики були нестерпно ніжними, майже тортурними, а губи знову знайшли мої, забираючи останні крихти самоконтролю.

— Тимофію… — я стиснула пальці на його плечах, не знаючи, благати його продовжити чи зупинитися, щоб перевести подих.

Але він не залишив мені вибору. Його рухи ставали сміливішими, впевненішими, змушуючи мене тонути в насолоді. Світ звузився до його рук, губ, голосу, що тихо шепотів моє ім’я. Я зникала в ньому.

Тимофій на мить відсторонився, потягнувся до шухляди, а потім повернувся, знову притискаючи мене до себе. Губи вп’ялися в мої, язик пробрався всередину, змішуючи наші подихи. Він увійшов повільно, розтягуючи момент, змушуючи мене стогнати й вигинатися назустріч.

Кожен його рух відгукувався глибоко всередині, змушуючи тіло тремтіти. Він не поспішав — наче смакував мене, вивчаючи кожну реакцію.

— Ти така гаряча… — його голос зірвався на хрипкий шепіт, і ця низька, пронизлива нота пройшлася електричною хвилею по всьому моєму тілу.

Я обхопила його руками, втиснулася ще ближче, жадібно ловлячи кожен дотик. Наші подихи змішувалися, серцебиття вибивали шалений ритм.

Коли він почав рухатися швидше, задоволення почало накривати мене мов хвиля, змушуючи стискати його плечі, шепотіти його ім’я. Його руки міцно тримали мене, ніби боялися відпустити навіть на секунду. Пальці впивалися в мою шкіру, губи спускалися нижче, залишаючи гарячі сліди, а рухи ставали наполегливішими, доводячи мене до межі.

— Моя Емі… — його голос був хрипким, сповненим пристрасті, і від цих двох слів усе в середині мене стиснулося. 

Я вп’ялася нігтями в його спину, намагаючись утриматися на межі реальності, але вона вже вислизала з-під ніг. Його рухи стали жорсткішими, наполегливішими, доводячи мене до піку, змушуючи стискати його в обіймах, ніби це єдине, що тримає мене в цьому світі.

А потім усе вибухнуло білим сяйвом. Я відчула, як він напружився, стискаючи мене у своїх руках, і ми разом поринули в солодку безодню, де існували тільки ми.

Ми ще деякий час лежали, розніжені в обіймах один одного, насолоджуючись тишею і теплом. Потім я тихо вислизнула з обіймів Тимофія і пішла в душ. Він намагався приєднатися, але я заборонила, адже ми й так запізнювалися. І на диво, цього разу мого суворого боса не турбувало моє запізнення.

Тимофій попрямував в душ після мене, а я почала вкладати волосся та робити макіяж.

Я вже закінчувала з макіяжем, коли Матвій зайшов до спальні в одному рушнику. Краплі води стікали по його підтягнутому тілу, і від цієї картини в мене перехопило подих. А внизу живота зібрався гарячий клубок бажання. 

Він пройшов до стільця, де лежали його речі, і одним рухом зірвав з себе рушник, не соромлячись своєї наготи. Я не могла відвести погляд від його тіла, а він лише задоволено посміхався. Схоже, це він робив спеціально.

— І навіщо ти це робиш? — запитала я, намагаючись залишити голос спокійним.

— Що саме?

— Ти знаєш, про що я.

— Поняття не маю, — відповів він, звабливо посміхаючись і одягаючи штани.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍