Читати книгу - "Муссоліні"

Mussolini (1932), Milano, 1970, p. 136.

3 Див. J.L. Talmon, Le origini della democrazia totalitaria (1952), Bologna, 2000.

4 Див. G. Belardelli, Il fantasma di Rousseau: fascismo, nazionalsocialismo e «vera democrazia», in «Storia contemporanea», n. 3, 1994, pp. 361-389.

5 Mussolini, Opera omnia, vol. XXXIV, pp. 126-127.

6 Mussolini, Opera omnia, vol. XXVIII, p. 70.

7 Mussolini, Opera omnia, vol. XXII, p. 389.

8 Ludwig, Colloqui con Mussolini, cit., p. 188.

9 R. De Felice, Mussolini il fascista. I: La conquista del potere, Torino, 1966, p. 588.

10 Там само, p. 423.

11 R. De Felice, Mussolini il fascista. II: L’organizzazione dello Stato fascista, Torino, 1968, p. 9.

12 Той, хто уважно читав Mussolini il duce.II: Lo Stato totalitario, Torino, 1981, зокрема, велику початкову статтю про фашистський тоталітаризм, може погодитися з тим, що за період, що минув од написання цієї праці до процитованої в попередній примітці книжки, Де Феліче суттєво змінив своє тлумачення фашистського режиму, приділяючи найменшу увагу факторам наступництва між режимом і старим ліберальним порядком і вбачаючи внутрішнє покликання до тоталітаризму в самій природі фашизму. Це стосується і самого руху, і Муссоліні. Критики ще не приділили достатньої уваги суттєвим змінам в інтерпретації фашизму, що із плином часу проявилися у Де Феліче та близьких до нього авторів: спершу Г. Арендт, потім Дж. Джермані, за ним Дж. Л. Мосс і врешті-решт Ф. Фюре, негласно погоджуючись із думкою, що ця інтерпретація не може змінюватися з часом. Але це не так.

13 Mussolini, Opera omnia, vol. XIX, p. 143.

14 Для порівняння позиції Де Феліче щодо цього двадцятиріччя див. De Felice, Mussolini il fascista. I: La conquista del potere, cit., pp. 392-395.

15 Mussolini, Opera omnia, vol. XIX, p. 17.

16 P. Milza, Mussolini, Paris, 1999, p. 316.

17 E. Gentile, La via italiana al totalitarismo. Il partito e lo Stato nel regime fascista, Roma, 1995, p. 134.

18 Mussolini, Opera omnia, vol. XIX, p. 196.

19 Milza, Mussolini, cit., p. 309.

20 Див. Ludwig, Colloqui con Mussolini, cit., p. 217.

21 Mussolini, Opera omnia, vol. XIX, p. 104.

22 Див. De Felice, Mussolini il duce. II: Lo Stato totalitario, cit., p. 267.

23 Ludwig, Colloqui con Mussolini, cit., p. 84.

24 Mussolini, Opera omnia, vol. XXVI, p. 48.

25 Рішучу роль НФП у контексті фашистського тоталітаризму чітко проілюстрував Еміліо Джентіле у низці своїх творів і нарисів: наприклад, La via italiana al totalitarismo, цит., зокрема, на с. 155-201.

26 Ludwig, Colloqui con Mussolini, cit., p. 167.

27 Там само, pp. 147-148.

28 Gentile, La via italiana al totalitarismo, cit., p. 137.

29 R. De Felice, Storia degli ebrei italiani sotto il fascismo (1961), Torino, 1993, p. 257.

30 Цит.: Там само, p. 258.

31 Mussolini, Opera omnia, vol. XXIX, p. 117.

32 G.L. Mosse, L’immagine dell’uomo. Lo stereotipo maschile nell’epoca moderna (1996), Torino, 1997, pp. 209-210.

33 Цит. за N. D’Aroma, Mussolini segreto, Bologna, 1958, p. 167.

34 Цит. за De Felice, Mussolini il duce. II: Lo Stato totalitario, cit., p. 652.

35 Y. De Begnac, Taccuini mussoliniani, ред. F. Perfetti, Bologna, 1990, p. 192.

36 G. Bottai, Diario 1935–1944 (1982), ред. G.B. Guerri, Milano, 1996, p. 63.

37 Mussolini, Opera omnia, vol. XXVI, p. 317.

38 G. Ciano, Diario. 1937–1943 (1980), ред. R. De Felice, Milano, 1998, p. 56.

39 В історичному та політичному плані протистояння між правими силами (монархістами, консерваторами, реакціонерами) та фашизмом часто вирішувалася manu militari (силоміць) на користь перших: наприклад, Франко з Фалангою в Іспанії, Салазар з «блакитними сорочками» Ролана Прету в Португалії, Варгас з інтегралістським рухом Плініу Сальгаду в Бразилії, воєнні путчисти з хустисіалізмом Хуана Домінго Перона в Аргентині, король Кароль із Легіоном Архангела Михаїла, заснованим Корнеліу Кодреану в Румунії, Горті зі «Схрещеними стрілами» Ференца Салаши в Угорщині, маршал Пілсудський з польськими фашистами; а також Віктор Емануїл III з Муссоліні в Італії.

40 Mussolini, Opera omnia, vol. XXXI, p. 144.

41 Bottai, Diario, cit., p. 406.

42 Цит. за L. Bolla, Perché a Salò. Diario della Repubblica Sociale Italiana, ред. G.B. Guerri, Milano, 1982, p. 181.

43 Там само, p. 43.

44 Про Муссоліні за років ІСР див. G. Parlato, Mussolini, in AA.VV., Uomini e scelte della RSI. I protagonisti della Repubblica di Mussolini, ред. F. Andriola, Foggia, 2000, pp. 247-267.

45 Див. D. Gagliani, Brigate nere. Mussolini e la militarizzazione del Partito fascista repubblicano, Torino, 1999.

46 E. Nolte, I tre volti del fascismo (1963), Milano, 1978, p. 3. 

Епілог

«Пам’ять про мене та мою долю буде викреслена за декілька років і згасне миттєво»1, – стверджував керманич фашизму влітку 1943 року, відчуваючи, що його політична зірка остаточно закочувалася за обрій. Але щонайменше для двох поколінь італійців, а якщо узагальнити, то для всієї політичної культури країни, ситуація склалася зовсім інакше, принаймні в тому, що стосується образу дуче та його ролі в історії Італії двадцятого століття. Звичайно, забути Муссоліні й викреслити з пам’яті згадку про нього виявилося неможливо, а зрозуміти й пояснити його складну політичну та людську історію – неймовірно важко. Знадобилися