Читати книжки он-лайн » Сучасна проза 📚📝🏙️ » Практична педагогіка, Ксенія Демиденко

Читати книгу - "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"

147
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 47 48 49 ... 182
Перейти на сторінку:

 

-       Я говорив, але ви не хотіли слухати. Ви ж у нас вчителька, а я так, простий учень.  Ага?  Ви думаєте у фотозвіті чому не було голих дівах? – він відверто посміхався, морально знущаючись.- Довго довелося пацанів убалтувати не ліпити пікантні  фотки. Лише через вас вони стримались.

 

-       Я так розумію, ти чекаєш від мене вдячності? Дякую! Приліпити не приліпили, але усій школі показали, - обурювалась з усіх сил.

 

-       Ну то й що?  Нехай дивляться. Мистецтво – в маси! І не дивіться на мене так, на хімію все одно не піду.   Краще давайте рибок погодуємо, - він простяг мені  риб’ячий корм, якісь дрібні зернятка,  на своїй долоні і чомусь мені стало враз так спокійно, так  приємно.

 

-       Що це? – спитала я, беручи до рук  корм.

 

-       Сушені дафнії, дрібні  водні організми. Рибкам подобаються. Посипте  зверху й вони    припливуть їсти . Так прикольно їдять, - тепер Вова перетворився на дитину й мило годував рибок. Так само мило  посміхався від того, що рибки  щипалися, відбираючи корм одна у одної. - Бачите скільки корму ось тут. Та валом! Їж хоч удавися.  Але їм треба  битися за  ці дві великі дафнії. Так облаштований світ. І у людей так само, - тепер він був дорослим і мудрим.  А я відчувала  себе  ученицею.

 

-       А ти звідки знаєш про дафнії? – підозріло спитала я.

 

-       Бабуся довго  тримала акваріум. Рибок розводила, сомиків, водорості…  Потім воду поміняли, якась погана  виявилася  й всі рибки здохли. Більше не тримаємо. Щоб не паритися і не розчаровуватися. Пустий акваріум стоїть на балконі. Хочете, притарабаню, а ви напустите туди різнокольорових рибок. Якихось істоток же треба тримати для різноманітності. Рибок не треба вигулювати, вони мовчать, а не як канарейки пищать весь час.

— Ні, Вово, я  не звикла за кимось доглядати. Забуду погодувати чи не ту воду наллю, у мене швидше здохнуть. Тваринки – то відповідально, - аргументовано відмовилася.

 

     Так ми й проговорили з Вовою весь урок про рибок, про бабусю, про уроки.  По дзвонику ми розійшлися хто куди: я на урок  у дев’ятий клас, Вова — на  фізкультуру.

1 ... 47 48 49 ... 182
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Практична педагогіка, Ксенія Демиденко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Практична педагогіка, Ксенія Демиденко"