Читати книгу - "Війна Калібана"

типу павутини. Але структура була надзвичайною. Він потягнувся, аби торкнутися цього, проте Голден ухопив його зап’ясток, і відштовхнув так сильно, що аж заболіло.

Коли Голден заговорив, його слова були виваженими і спокійними, що робило паніку за ними ще жаскішою:

- Наомі, готуй корабель. Ми маємо забратися з цього супутника. Ми маємо зробити це прямо зараз.

 

Розділ вісімнадцятий: Авасарала.

 

- Як ви вважаєте? – перепитав генеральний секретар з лівого-верхнього кута дисплея. У правому-верхньому, Еррінрайт подався вперед на сантиметр, готуючись втрутитися, якщо вона втратить терпець.

- Ви ознайомились з брифінгом, сер? - солодко запитала жінка.

Голова ООН по ледачому намалював у повітрі коло рукою. На початку шостого десятку, він ніс свій вік з ельфійським шармом людини, яку не хвилює вага думок. Поки Авасарала роками вибудовувала себе від скарбника Робітничого ощадного фонду до районного губернатора Спільної зони інтересів Махарашти-Карнатаки-Ґоа, він був політичним в’язнем у закладі з мінімальною охороною в нещодавно відновлених андійських хмарних лісах.

Повільні колеса влади підняли його до рівня знаменитості а його здатність удавати ніби він слухає додавала зовнішності серйозності, без незручностей пов’язаних з його особистою точкою зору.

Якби чоловіка робити ідеальним державним діячем від народження, йому б все одно не досягнути ідеалу генерально секретаря Естебана Сорренто-Ґіллза.

Політичні бріфи ніколи не відбивають важливих речей, - сказав цей дурник, - скажіть мені ваші власні думки.

Я думаю що ніхуя ти не читав, міркувала Авасарала, не те щоб я серйозно жалілася з цього приводу. Вона прочистила горло:

- Це все спаринги, сер, але до справжнього бою діло не доходить. Гравці топ-рівня. Майкл Ундаве, Карсон Сантісеверін, Ко Шу. Вони приперли досить стволів аби показати що є не просто обраними мавпочками. Але поки що єдина хто сказала щось цікаве це була морпіх, яку прихопили у якості квіткової композиції. Інакше нам усім доведеться чекати поки ще хтось щось розповість.

- А як щодо, - генеральний секретар зробив павзу і стишив голос, - альтернативної гіпотези?

- На Венері присутня активність, - продовжила жінка, - ми все ще не знаємо що вона означає. У північній півкулі відбулося масивне підняття елементарного заліза яке продовжувалося чотирнадцять годин. Також мали місце декілька вулканічних вивержень. Так як тектонічний рух на планеті відсутній, ми вирішили, що протомолекула щось робить у мантії, але що саме ми не можемо сказати. Розумники склали до купи статистичну модель, яка демонструє рівень енергії, потрібний для змін що спостерігаються. Вона доводить загальний рівень активності зростає на триста відсотків щорічно, за останні вісімнадцять місяців.

Генеральний секретар кивнув, з серйозним виразом обличчя. Майже з таким, неначе він хоч щось з її слів зрозумів. Еррінрайт кахикнув.

- Чи маємо ми докази, що пов’язують активність на Венері з подіями на Ґанімеді? - запитав він.

- Так, маємо, - відповіла Авасарала, - аномальний пік енергії у той самий час, коли було атаковано Ґанімед. Але це єдине вимірювання. Можливе співпадіння.

З каналу генсека почувся жіночий голос і він кивнув.

- Боюся, мене кличе обов’язок, - ти виконала гарну роботу Авасарала, з біса гарну.

- Не можу сказати, сер, що до кінця зрозуміла ваші слова, - відповіла вона з посмішкою, - ви ж-бо мене звільнете?

Через пів секунди генсек зареготав і погрозив пальцем екранові, перед тим як його місце зайняло зелене повідомлення про закінчення зв’язку. Еррінрайт вмостився глибше, долоні притиснуті до скронь. Жінка узяла чашку чаю, сьорбнула і піднявши брови запросила його висловитись. Чай був не зовсім прохолодним.

- Добре, - сказав Еррінрайт, - ти виграла.

- Ми проведемо його через імпічмент?

Чоловік посміхнувся. Де б він не був, за його вікном було темно, тож вони були хоча б на одній стороні планети. Те що у них обох була ніч, надавало зустрічі почуття камерності і інтимності, що було пов’язане з її особистим виснаженням більше за будь-що інше.

- Що тобі потрібно для вирішення ситуації з Венерою? – запитав він.

- Вирішення?

- Поганий вибір слів. З початку останніх справ, ти приглядала за Венерою. Заспокоювала ситуацію з марсіянами. Взяла за недоуздок Нґуєна.

- Ви помітили, чи не так?

- Балачка заходить у глухий кут, а я не бажаю марнувати тебе няньканням в тупиці. Нам потрібна прозорість і потрібна вона місяці тому. Звертайся за будь-якими ресурсами, Крісьєн, і або зніми Венеру з порядку денного, або знайди надійні докази. Можеш вписати в чек будь-яку суму.

- Нарешті пенсія, - посміхнувшись відповіла вона. На подив, чоловік поставився серйозно:

- Якщо забажаєш. Але Венера на першому місці. Це найважливіше питання яке нам задавали будь-коли. Я тобі довіряю.

- Я гляну, - погодилась жінка. Еррінрайт розірвав зв’язок.

Вона нахилились над столом, притиснувши кінчики пальців до вуст. Щось сталося. Щось змінилося. Або Еррінрайт вдоста, а ж до мурашок начитався про Венеру, або хтось бажає зняти її з марсіянської програми. Хтось, достатньо потужний, аби Еррінрайт зіпхнув її зі сходів. Чи є у Нґуєна настільки потужні покровителі?

Так, це давало їй те, чого вона прагнула. Після усього того, що вона говорила і мала на увазі коли говорила, відмовитися від проекту неможливо, проте успіх матиме гіркий присмак. Бачить Бог, вона недосипає а втома лиш додала параної. Перевірила час. Десять годин вечора. До Арджуна їй сьогодні вже не повернутися. Ще один ранок в депресивних ВІП кварталах, пиття слабкої кави і удавання турботи про точку зору останнього посла Пашвірської Автономної Зони щодо танцювальної музики.

До біса, подумала жінка. Мені тре’ випити.

 

Дасахарі Лаунж обслуговував увесь складний комплекс ООН. На шинквасі, юні помічники і клерки тягнулися до світла, реготали дуже голосно і удавали з себе більш важливих осіб, аніж були насправді. Це був ритуальний танок, лиш з трохи більшою часткою гідності за ті, що притаманні мандрилам, просто по-старому мімімішний. Між ними була Роберта Дрейпер, морпіх з Марсу, що ранком нагидила на стіл. У руках був пінтовий кухоль пива, а на обличчі – задоволення. Сорен, можливо був тут, як не цієї ночі то в інший час. Якби речі пішли інакше то і її син тут теж міг бути.

В центрі кімнати були столи з вбудованими терміналами отримання закриптованої інформації з тисяч різних джерел. Пересічки утримували персонал закладу від підглядання через плече за адміністраторами середньої ланки, коли ті попивали свої обіди не відриваючись від роботи.

А позаду, стояли темні, дерев’яні столи у кабінках, які