Читати книгу - "Дуже погана няня , Кетрін Сі"

– Злякалася батька? – Махаю головою в знак протесту. – Тоді, ти злякалася, що вбила його і не хотіла потрапити до в'язниці?

– Ні. 

– Тоді що сталося? – Підходить ближче до мене. 

– Адам… Я почала відчувати, що він більше не придурок, який мене бісить.. Трейсі, я хотіла, щоб він був моїм хлопцем. 

– Що в цьому поганого? 

– Я злякалася власних почуттів і тому тікала подалі. 

– Ти не через батька поїхала? 

– Ні, батько тут ні до чого… Я вже бачила його і він досі живий. 

Трейсі зробила крок до мене і я опинилася у її обіймах. 

– Дякую, що ти повернулася. – Міцніше стискає мене. 

♡♡♡

Сидіти на пляжі вночі так дивно, але й  так спокійно. Пляж оповитий тишею, яку порушує лише шепіт хвиль, що ліниво накочуються на пісок. Важке нічне повітря наповнене солоним ароматом моря та слабким запахом водоростей. Над головами розкинулося темне небо, всіяне рідкісними зорями, а місяць кидає бліде сріблясте світло на нерівну поверхню води.

Ми з Трейсі сидимо пліч о пліч, не порушуючи мовчання. В моїх руках — пляшка алкоголю, що вже наполовину порожня. Ми довго не бачились, і зараз слова здаються зайвими. Все, що нам потрібно — це відчуття присутності одна одної, легке потріскування піску під ногами, коли хтось злегка рухається, і холодні ковтки, що обпікають горло.

– Чому саме пивоварня? – Першою порушує тишу подруга. – З усього алкоголю, що існує на цій планеті, ти ігноруєш лише пиво. То чому ти хочеш його варити? 

– Я програла парі власнику цієї пивоварні, – дивлюся на Трейсі. – Його завданням було відновити це місце. 

– Але ж ти власниця цього місця. 

– Тимчасово.

– Все заплутано, але я трохи зрозуміла. – Бере пляшку вина. – Тоді, я хочу випити за успіх цієї пивоварні! 

Робить ковток і віддає мені, я так само випила вино й тільки зараз помітила чиє воно. Виноробня Адама. 

– “Кров Дракона”... Це вино нещодавно у продажу. – Трейсі помітила, як я розглядаю пляшку.

– Смачне. 

– Непогане, але точно не мій фаворит. – Промовляє, як сомельє. 

– А мені подобається. Міцне та густе вино.

– Келі, я не хочу тиснути, але мені дуже цікаво.. Де ти була цілий рік? 

– Багато де, – допиваю вино. – Але здебільшого на кораблі. 

– Тобі сподобалося? 

– Так. – Опускаю голову на коліна. – Це було цікаво і весело. 

– Я рада, що ти не страждала десь наодинці. І дуже рада, що ти повернулася.

– Вибач, що в тебе подруга така егоїстка.

– Келі, ти не егоїстка. Це нормально боятися своїх почуттів і тікати, щоб краще зрозуміти себе. 

Але я так і не змогла зрозуміти себе повністю. Я досі не знаю хто я і чого хочу від цього життя. Я досі не можу контролювати себе та свої емоції. Можливо цей рік у відкритому морі на мене ніяк не вплинув? Я досі та сама Келі Шерідан.