Читати книгу - "Легенди Ґотліну, Кайла Броді-Тернер"

–Якщо ви плануєте йти війною на вищих магів – я з вами.

–Ми не йдемо війною.– не погодилася Ельга.– Ще ні.

Джим підняв дві брови і криво усміхнувся. Есме ковтнула ротом повітря. Найджел був готовий брати у новачка уроки, аби тільки дівчата дивились на нього із цим неприхованим захопленням.

–Якщо справа у війську, то я допоможу, у мене багато знайомих магів.– заявив він, підійшовши ближче.

–Який тобі в тому резон? – запитала Ельга.

–Як і вам. – відповів він.– Я хочу жити вільно.

– У чому твоя сила? – запитав Найджел.

Пітер, Ельга та Ельгорт глянули на нього із жалем. Схоже Найджел тільки почав розуміти, що розповідь Ельгорта стосувалась саме цього Джима Земського.

– Я – щит.– відповів хлопець, усміхнувшись.

– Не вірю. Щити згинули після другого нападу на Ґотлін.– відповів Хельс.

– Що ж... а ми перевіримо. Ельго, зробиш мені ласку? – Пітер підняв руку, в якій загорілася вогняна куля, грайливо звівши брову.

– Вже й не думала, що погоджуся з тобою, брате. – криво усміхнулася вона, піднявши руку з крижаним списом.

– Не думаю, що це... – почав було Найджел, але Пітер і Ельга блискавично метнули свою зброю в Джима, який просто стояв там самовдоволено, склавши руки на грудях. Вогонь зрикошетив від нього, підпаливши дерево, яке Найджел відновив уночі.

–Дідько!–прошипів Найджел.

 Водночас крижаний спис кинувся прямо в соковиту зелену траву.

–Вандали! – протягнув хлопець, Калерія ласкаво погладила прийомного сина по плечу.

– Непогано.– резюмував Пітер. – Може бути дуже корисно. Залишайся з нами.

–Упевнений, ми зможемо обійтися і без... – не закінчив Ельгорт, пронизавши графа поглядом, Найджел помітив, що хлопця не на жарт дратує поява Джима.

–Чому ж, нехай залишається. – відповіла Ельга, піднявши брову. – Його дар нам знадобиться.

Джим спокусливо посміхнувся, підморгнувши дівчині.

–То який у нас план, величносте? – запитав він, усміхаючись.

–Поки ніякого. – склала руки на грудях Ельга. – Ми не знаємо, де знайти вищих, і вони, напевно, передбачать будь–який наш крок.

–Тоді саме час для розвідки.

–Що в тебе на думці? – примружилася Ельга.

–Потрапивши на ініціацію, спробувати дізнатися місцевість за допомогою заклинання–компаса.

–Ти просто геній.– зітхнула Ельга.

–Справді? – задоволено посміхнувся він.

–Звісно. –закотила очі вона. –Прийти в лігво вищих магів із простеньким заклинанням, коли на місцевості виразно відчувається контрзакляття.

–Спробувати можна. І взагалі, чому Ельгорта відпустили? Хіба ви не повинні бути розділеними?

–Ти б помовчав, поки я тобі язика не приморозила.– роздратовано кинула Ельга.

–Я... правду кажучи, і сам не зрозумів, чому мене відпустили.– насупився Ельгорт.

Ельга опустила очі, на секунду здалося, що вона знає більше, але потім вона знизала плечима.

–Може Хельс має рацію і нас не так просто розділити.

–У нас є половини, які не пройшли ініціацію. – говорив Джим. – пропоную їм з'єднатися й очікувати.

–Звідки ти все це…– нахмурився Найджел.

–Ви дуже голосні. А я відпочивав неподалік.– перебив його Джим, знизавши плечима.–То, що, вогняний принце, з чого почнеш шлях до серця сонячної діви?

–Що? – підхопився Пітер. –Ні за що.

–Тобто, ти вбив мого нареченого і тепер відшиваєш мене з почуття провини? – розлютилася Пайпер.

–Що?

–Нічого!

–Вам потрібно з'єднатися заклинанням половин.–продовжував Джим, ігноруючи їхню суперечку.

–Повторюйте за мною.– зітхнула Ельга, зачитуючи заклинання.

Пітер і Пайпер промямлили кожне слово, навіть узялися за руки для вигляду, але нічого не сталося.

–Що не так? – не зрозумів Пітер.

–Що потрібно зробити? – запитала Пайпер.

–Пробачити.– знизав плечима Джим.

–Гаразд. Пробачила.– закотила очі вона.– Далі, що?

–Ні. Ти маєш пробачити по–справжньому.– відповів він.– Ти блокуєш заклинання тим, що не приймаєш Пітера, як свою половину.

Пітер опустив очі.

–Пробач мені.

–Відвали.– махнула рукою дівчина, і встала, йдучи в гущавину лісу.

–Пайпер. Мені справді дуже шкода.– сказав він, йдучи прямо за нею.– Я не знав, що він був у лісі. Я не навмисно.

–Та знаю я! – різко розвернулася вона.– Відвали від мене.

Пітер узяв її за руку.

–Відчепись.– вирвала руку вона.