Читати книгу - "Бачу ціль, шукаю сенс, Ванда Кей"

- Згортаємося, терміновий виклик. Прошу в нашу службову машину, - він дивиться безпристрасним поглядом у наш бік, укладаючи службові папери в папку.

- Підпишите потім, - він піднімає папку вгору, даючи знати, що робить нам послугу.

- Що це означає? - запитую до Артура, коли він веде мене до службового автомобіля.

- Нічого особливого. Ми їдемо в поліцейську дільницю. Усе за планом і як ти хотіла, - хлопець саджає мене на заднє сидіння, сідає поруч.

- Викликай евакуатор і простеж, щоб усе було в ажурі. Особисто доставиш машину на СТО, наше, службове, де твій кореш промишляє, - поліцейський дає останні настанови підлеглому і сідає за кермо автомобіля.

- Як вас звати? - наважуюся поставити йому запитання.

- Йоганн, можна просто Йоган, - відповідає чоловік.

- Дуже приємно. Я Емма.

- Радий бути вам корисним, Емма. Прекрасне ім'я.

Йоган газує з місця, вмикає сирену і проблискові вогні. Я не встигаю отямитися, як автомобіль паркується перед будівлею головного управління міської поліції. Я з полегшенням видихаю.

Я так сподіваюся, що мої поневіряння на цьому закінчаться!

Зараз як піду, як поскаржуся! Нехай бандити всього міста здригнуться.