Читати книгу - "Рембо"

його подив, перейшла на англійську.

Пробачте, я не хотіла. Ви перший турист у цих краях за останні роки. Пробачте, якщо я завадила вам.

Рембо дивився на неї, усе ще не відводячи ніж.

Ви прийшли сюди говорити з Буддою? Просити його про милість?

Він не відповідав.

Чи ви просто збилися з дороги? Якщо хочете, я покажу нам дорогу.

Він відповів їй в’єтнамською мовою:

Я не збився з дороги. Я тут чекаю одну людину.

Вона посміхнулася йому та сказала своєю рідною мовою:

Може, цю людину звати «Нічна орхідея»?

Це одне з імен, яке мені назвали.

Значить, друге Коу Фуонг Бао?

Він почувався круглим ідіотом. І не тому, що мало не вбив її, — то була все-таки вимушена обережність, а тому, що, коли йому вперше назвали її ім’я, він не переклав його англійською. В’єтнамською «Коу» означає «незаймана».

Ви розумієте, що значить моє ім’я? — запитала вона.

Він кивнув.

Моя мати була акторка, — спробувала пояснити вона й замовкла. — А ви і є той самий Рембо?

Він знову кивнув.

Ще секунда — і я міг би вбити вас.

Я була тут у засідці. Ви з’явилися не. в домовлений час, і я прийняла вас за бандита. Чому ви спізнилися?

Та так, були певні складності. Парашут не розкрився.

Вони зніяковіло дивилися один на одного.

Бачу по очах, — засміялася вона, — що ви не чекали побачити жінку.

Він знизав плечима.

Це що-небудь змінює для вас?

Він заперечно похитав головою.

В Америці є така штука, називається «Рух за звільнення жінок».

Звучить на комуністичний манер.

Тепер засміявся він.

Пояснити складно, але загалом зміст такий: не важлива стать людини, а важливо, як вона виконує свою справу.

Ну, тоді вам нема про що турбуватися. — І вона знову заговорила англійською. — Давайте перейдемо на англійську, мені б хотілося попрактикуватися.

Ви добре розмовляєте, — визнав він. — Де ви вчилися?

У Сайгонському університеті. У мирний час.

Значить, їй не двадцять п’ять, а трохи більше тридцяти.

Вона підняла кругле підборіддя.

Між іншим, маю ступінь магістра. З економіки. — Вона засмутилася. — Але це зараз ні до чого — усім заправляють комуністи. Послухайте, а ви не поспішаєте? Хочете поїсти?

Він зітхнув.

Ще б пак. Що у вас із собою?

Коу зняла зі спини полотняну торбинку з їжею, розкрила її. Він бачив такі раніше. У мертвих в’єтконгівців.

Знаєте, що в мене тут? Нвай нам.

У нього потекла слина.

Вона розклала на пальмовому листі рис із соусом, запах якого дражнив його.

Рембо підсунув до себе один лист, узяв запропоновані йому палички. Скільки часу пройшло з тих пір, як він користувався ними востаннє? Він почав наминати рис, демонструючи їй, що ще не забув, як користуватися паличками.

А у вас справді є вчений ступінь? — запитав він із набитим ротом.

Будьте впевнені. Просто вашою мовою мені важко говорити.

Він поклав собі ще рису.

Що це за підлива?

Рибна.

А, пам’ятаю таку.

У роті залишався смак чогось гострого й маслянистого. Він потягнувся за новою порцією рису та знову засміявся, сам не знаючи чому.

Зверху на них усе так само дивився незворушний Будда.

РОЗДІЛ 14

Вони продиралися крізь джунглі. Рембо придивлявся до своєї супутниці. Струнка, хоча фігурку не так-то просто розгледіти під вільним одягом. Вона рухалася з природною грацією, легко обходячи перешкоди, що виникали на шляху. Він оцінив її досвід, коли вона вела його через непролазні зарості і одній їй відомими шляхами, намагаючись триматися осторонь під прокладених стежок.

Коли вона запитала, чи має для нього значення те, що його зв’язковий — жінка, він сказав їй правду.

Аби вона знала свою справу. Усе інше неважливо.

А спокуси? їх не буде!

РОЗДІЛ 15

Крізь просвіт у лісових хащах вони вийшли до стрімчастого берега неширокої, але досить звивистої, брудної ріки. На його карті ця ріка називається Ка.

Він кинув погляд удалину.

Як ми звідси будемо добиратися на північ? Пам’ятаючи про її прохання, він говорив англійською

мовою.

Я домовилася… — вона забарилася, підшукуючи слова, — нас перевезуть на човні. — Її очі тривожно заблищали. — Інші маршрути небезпечні. Боюся, коли ми прибудемо на місце, ви не знайдете того, що вам потрібно.

Звідки вам це відомо?

Вона засмучено похитала головою.

Два місяці тому я була в цьому таборі. Він порожній. І вже давно.

Рембо спохмурнів.

Який сенс посилати нас у порожній табір?

Може, солдати повернулися туди вже після того, як я побувала в тих місцях?

Ну, звичайно, і полонених із собою привели.

Вона жестом показала йому туди, де ріка повертала вліво.

Ходімо, на нас чекають.

РОЗДІЛ 16

Ще-здалеку він почув їхні голоси. У глибині бухти, схованої деревами, що підступали до самої води, приліпилася бамбукова хатина, абияк прикрита зверху листами рифленого заліза. На дерев’яному помості, Що завис над водою, сварилися два в’єтнамці, вихоплюючи один у одного пляшку. Вигляд в обох був такий, що впасти можна. П’яні, вимазані в річковому бруді. Одного прикрашали сережки та замаслений ковбойський капелюх, іншого — патронна стрічка, надягнута поверх смокінга із закоченими рукавами.

Підійшовши ближче, Рембо побачив етикетку на пляшці.

«Будвейзер».

Коу в’єтнамською крикнула їм:

Поїхали!

Обидва різко обернулися, не помітивши, що жадана пляшка вислизнула з рук і скотилася у воду.

Вони схопилися за зброю й загрозливо прицілилися.

Один із них усе-таки впізнав Коу крізь п’яний чад і щось сказав товаришеві. Той фиркнув.

Вони опустили автомати, і Рембо з полегшенням зітхнув.

Вигляд у цих хлопців не дуже надійний, — англійською шепнув Рембо своїй супутниці.

А що ви хочете? Це ж контрабандисти. Перевізники опіуму.

І вона постаралася надати своєму голосу більш упевненого відтінку:

Але для нас безпечніше пливти з ними. Жоден патруль нас не помітить, це вже точно.

Саме патрулі мене зараз хвилюють найменше, — відповів він.

Поруч із хатиною погойдувався на воді сампан[1] із надбудованою кабінкою з оцинкованого заліза. В’єтнамець, який помахав їм із човна, мав ще більш безглуздий вигляд, ніж ті, кого вони бачили дотепер. Кілька рядів дешевого намиста прикрашали груди, на одну руку начеплено відразу три годинники. За поясом брудних американських джинсів стирчав пістолет з інкрустованою перлами рукояткою. Заплутане масне волосся розвівав вітер.

Людина оскалилася в посмішці. Потворна чорнота зяяла на місці передніх зубів.

Рембо тихо сказав дівчині:

Говори зі мною тільки англійською.

Коу ковзнула по його обличчі здивованим поглядом. Вона по-східному низько поклонилася в’єтнамцеві, який підійшов до них, і вимовила