Читати книжки он-лайн » Фентезі 🐉🧝‍♀️🗡️ » Драконяча відьма, Настуся Соловейко

Читати книгу - "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"

153
0

Шрифт:

-
+

Інтервал:

-
+

Добавити в закладку:

Добавити
1 ... 48 49 50 ... 113
Перейти на сторінку:

– В тому то і справа Коліне, що за нею ніхто не прийде, вона осквернила могильник Уінтерхейма і була вигнана своїм же народом. І вона послужить нашим цілям.

– Але яким чином, Лерде? – спитав молодий драконборець із чорним волоссям.

– Завтра, після наради, ви про все дізнаєтесь. А тепер, я б хотів відпочити.

Після того, як піднявся у свої покої, мені довелося ще якийсь час вислуховувати новини й стримувати навалу родичів.

Не те щоб я не радів, та хотілося нарешті залишитись на самоті й привести думки й почуття до ладу.

Зерата котилася за горизонт, коли я занурився у гарячу ванну. М'язи потихеньку розслаблялися і я відкинувся на спинку.

У двері постукали.

– Заходь.

У ванну увійшла висока блондинка із пишними грудьми – Альветта.

– Лерд бажає, щоб я його помила? – спитала вона посміхаючись, від чого  на рум'яних щоках з'явилися ямочки.

– Так, Альветта, Лерд бажає. І голову мені помий.

Дівчина підхопила мило й губку і прийнялася за роботу. Спершу намилила волосся, масуючи вмілими пальцями шкіру голови, а потім, змивши піну, взялася за губку. Її руки спускалися все нижче і нижче, спілі груди опинилися просто навпроти моїх очей і замість звичайної реакції, я раптово уявив, як мене миє зовсім інша дівчина. Та, що сидить у підвалі в тісній коморі.

Від злості скрипнув зубами.

– Дякую, Альветто, це все.

Блондинка здивовано витріщила на мене очі й ображено надула пухкі губи.

– Я чимось прогнівала мого Лерда? – розгублено спитала вона.

– Ні, дорогенька, ти тут ні до чого. Все, біжи!

Я махнув рукою на двері, прикривши очі. Легкий стук підказав мені, що дівчина пішла.

Це потрібно якось припинити. Може, й справді змусити відьму спати зі мною? Можливо, я награюсь і мені набридне?

Ні. Ще тільки цього не вистачало.

Мимоволі, починало здаватися, що Даная і справді мене чимось обпоїла. Утім, я знав, що це не так.

Вийшовши з ванни, одягнув довгий халат і наливши собі Кереса*, сів у крісло.

Я не збирався навіть Раді дракноборців розповідати навіщо насправді мені потрібна Даная. Для них буде інша версія. Я весело хмикнув.

Все ж таки, як все добре склалося! Так би довелося знову шукати або викрадати відьму. Кравели для моїх цілей не підходили, потрібні були тільки ті, що ще не з'їхали з глузду.

От тільки, чи довго протримається дівка? Це питання. І відповісти на нього зможе тільки час.

 

*Керес – це як Херес, тільки Бладарський)

1 ... 48 49 50 ... 113
Перейти на сторінку:

 Увага!

Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Драконяча відьма, Настуся Соловейко», після закриття браузера.

Коментарі та відгуки (0) до книги "Драконяча відьма, Настуся Соловейко"