Читати книгу - "Мій супер сусід, Аріна Вільде"

Глава 24. Владислав

Христина стала для мене справжньою скалкою в дупі. І та, яка була донькою тітки Каті, і та, що примчала зі столиці, втікаючи від батька, нареченого та інших проблем. Але якщо від доньки сварливої ​​сусідки відсахнутися виходило легко, разом з її тортиками, оладками та іншим несмачним куховарством, то від Туманової врятуватися не виходило.

- Ну, котику, ну сонечко, будь ласочка, поговори з татом. Він тебе послухає, я точно знаю, - це я слухав щодня на порозі своєї квартири.

Христина, виляючи своїми стегнами, безцеремонно проходила повз мене і нила, нила, нила... Добре, хоч зробила паузу у своїх домаганнях до мене.

Насправді це виявилося несподіванкою, що прилетіла вона для того, щоби просити мене якось вплинути на рішення Тумана. Я думав, вона примчала за добавкою - після швидкого сексу в той єдиний раз, коли нас і застукали, між нами більше нічого не було, а вона ж така волелюбна дика кішечка.

Зараз мені здається, що й той раз був хитро спланованою підставою.

- Я не член сім'ї, Христино, і не збираюся лізти у ваші сімейні розбірки.

- Ну, як же так? Тобі мене зовсім не шкода, чи що? Ти взагалі бачив цього мого нареченого? Ніс картоплею, лоб горбинкою, козляча борідка та пивне черевце! - Вона нервово крокує туди-сюди по кімнаті і репетує так голосно, що я починаю переживати, що її може почути Кіра.

Дідько, знову це дівчисько в моїй голові!

П'ять днів поспіль я не міг тримати своїх бажань при собі. Лягав спати з думкою, що більше не доторкнуся до Кіри, лише стежитиму здалеку, що, швидше за все, скоро Туман накаже нашкодити дівчинці, тому що Князь все ще не йшов на контакт, і мені не варто підпускати її так близько до себе. Але щоночі я, наче зомбі, вибирався з-під ковдри, йшов на балкон і приходив до тями в ліжку дівчинки після того, як брав її кілька разів поспіль. Казав собі, що це востаннє, що це нічого не означає, але наступної ночі знову зривався і біг до неї.

Вранці насилу залишав ліжко і мирно сплячу беззахисну дівчину. Ні разу не дозволяв собі затриматися до того моменту, коли вона прокинеться, інакше це означало б, що ми значимо щось більше за коханців. Довелося б розмовляти з нею, а мені це не потрібно.

Кілька разів в голову приходила думка, а якщо я передоручу завдання Костяну або Худому і поїду з міста, Туман нічого не скаже, але чомусь не поспішав покидати цю квартиру.

- Христино, ти чудово знаєш, що якщо твій батько щось вирішив, то відмовити його неможливо. До того ж шлюбний контракт уже підписано, а тобі час повертатися додому.

- Я нікуди не поїду! - репетує вона, підходячи до мене і притискаючись грудьми до спини. - Ну ж бо, Владику, зроби щось, - шепоче мені на вухо, намагаючись пробратися пальцями під резинку штанів.

Я відсуваю її від себе, намагаючись придумати, як без зайвих втрат відправити дівчину до рук жениха, але жодних варіантів. Христина та ще вперта ослиця.

Подивляюсь на годинник, розуміючи, що ось-ось з навчання має повернутися Кіра, а не почути крики моєї гості буде складно, тому намагаюся випхати її по-швидкому з квартири.

- Христино, мені час працювати. Перестань валяти дурня і вирушай додому, поки Туман не прислав когось за тобою. Ти ж розумна дівчина, так використовуй усю цю ситуацію на благо собі. Твій батько хоче розділити бізнес із твоїм майбутнім чоловіком, знайдеш важелі впливу на «бородатого козлика», керуватимеш усім. - На це вона точно повинна повестися.

По жадібному погляду бачу, що шестерні в її голові вже розпочали свою роботу. Б'юся об заклад, вона вже приміряє на собі роль боса і те, як вказуватиме, кому і що робити.

- Завжди знала, що з усіх цих мужиків, які вічно крутяться біля батька, ти найрозумніший. Так і зроблю, - хитро примружившись, усміхається вона, і я з полегшенням видихаю. Однією проблемою менше. - Тільки перед цим хочу добряче відірватися, і ти мені в цьому допоможеш.

- Я на завданні, Христино. - Йду в бік кухні, намагаючись вивести Христину зі спальні, куди вона відразу поперлася.

- Ну-у-у-у, тобі лише треба буде сходити зі мною до нічного клубу. Хочу танцювати. - Вона закружляла по кімнаті, а я вже не міг дочекатися, коли Туманова звалить із цієї квартири, а ще краще з міста.- Ти ж повинен доглядати за мною, так? Що скаже татко, якщо зі мною щось станеться? Ай-ай, поганий Змій. - Вона знову наближається до мене, стає на носочки, заглядаючи просто в очі, і проводить пальчиком з ідеальним манікюром по моїх губах. - Ну, солоденький.

Вкотре відсуваю від себе дівчину, знаючи, що від неї не позбутися, а ще з жалем думаю про те, що сьогодні секс із Кірою, швидше за все, скасовується.

- Добре, я піду з тобою, тільки за однієї умови: завтра з самого ранку ти сідаєш на перший рейс і відлітаєш. Без жодних відмовок. Ну як, згодна?

- Як скажеш, - зітхає вона і робить те, що мені зараз потрібно найменше: починає знімати з себе сукню.

- Що ти робиш? - Починаю злитися. Мене вже дістав цей дитячий садок! - Не смій роздягатися і йди пакуй валізи. Я куплю квиток на літак, увечері ми підемо до нічного клубу, а вранці я відвезу тебе до аеропорту і проконтролюю, щоб ти пройшла реєстрацію та відлетіла. Зрозуміло?

- Добре, добре, навіщо так кричати? - Христина поправляє сукню і нарешті зникає. До вечора.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍