Читати книгу - "Пастка для некромантки, Агата Задорожна"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
На нього він зрештою і опустив тацю. Айза глитнула слину – запахи свіжої випічки, джему та кави нарешті досягли її носа, і в животі знову забурчало.
– Звісно, не зовсім час для сніданку, але все ж… – весело сказав Тесей, опускаючись прямо на підлогу.
– Що ти робиш? – з цікавістю запитала вона, нависаючи над ним.
– Збираюся їсти, – спокійно відповів Тесей, починаючи розливати по чашках каву. – І тобі раджу. Сідай.
– На підлогу? – Айза підняла брову і невпевнено подивилася вниз. Сам Тесей сидів на якомусь килимку, і біля ніг Айзи лежав такий самий, але це не додавало їй впевненості.
– В багатьох країнах так і їдять. Це справді зручно, і допомагає економити місце.
З цим Айза не погодитися не могла. У маленьку квартирку Тесея ще один стіл міг би поміститися тільки у випадку, якби його прибили прямо до стелі. Вона невпевнено опустилася на коліна, а потім спробувала сісти так само, як і Тесей – склавши ноги одна на одну у дивній подобі кренделя. М’язи потяглися і заболіли, і під насмішливим поглядом Тесея вона сіла звичайно.
– Це не завжди виходить відразу. Але трохи практики – і все буде.
Айза не була впевнена, що їй взагалі потрібно вміти щось подібне.
– А ти… – почала Айза невпевнено. – Ти нічого такого мені вчора не говорив?
Тесей подивився на неї спантеличено. На мить Айза помітила у його очах якесь розуміння, але потім він відвів погляд.
– Та ні, – легко сказав Тесей. – Не пригадую.
Айза стиснула руку в кулак під маленьким столиком і почала їсти.
– Мені… пора повертатися додому, – незручно сказала вона, відставляючи зрештою чашку. Тесей вже доїв і просто сидів навпроти, розглядаючи стіну. – Треба дещо зробити перед роботою.
– У нас обох сьогодні вихідний, – нагадав Тесей, вигинаючи брову. Айза знічено відвернулася.
– Іншою роботою. Знаєш, у мене є справи не тільки на кладовищі.
Тесей мовчки кивнув.
Коли вони вийшли на вулицю, Райн знову накрила темрява і тиша – як наче на все місце не знайшлося би жодної живої душі, окрім них, яка би не сиділа вдома.
– Айзо… – почав Тесей. Він йшов прямо поряд із нею, але дивився весь час зовсім в інший бік. Зрештою він замовк і так нічого й не сказав. З виразу його лиця Айзі здавалося, що він вже жалкував, що взагалі заговорив.
– Що? – все ж з цікавістю запитала вона, навіть трохи сповільнюючи крок.
Тесей відкрив рота, і завагався, як наче збирався сказати щось справді важливе. А потім закрив його і пішов трохи швидше, тож Айзі довелося його наздоганяти.
– Нічого. Просто ім’я в тебе цікаве. Як в героїні з “Зеленого полум’я”... Та і нагадуєш ти її мені.
Айза тільки коротко і скупо кивнула. Знову він… Айзі в якусь мить здавалося, що Тесей став до неї добрішим і вже не намагався причепитися до кожного її слова, але ось він знову – намагається її висміяти за те, що вона не мала такого ж навчання, як і він.
Чи він сподівався, що Айза визнає, що ніколи не читала тієї дурної поеми? Він ж точно це знав, для того і згадав перед нею… Певно, героїня там була якоюсь дурепою – інакше навіщо з нею порівнювати?
Тесей, на диво, не спішив продовжувати висміювання. Вони йшли мовчки, і тільки на дорозі перед полем Тесей повільно спинився.
– Далі дійдеш сама? – запитав він невпевнено. Айза тільки кивнула, навіть не зупиняючись. Роздратування плавало прямо під шкірою, і вона не хотіла зганьбитися ще більше і показати його перед Тесеєм.
– Звісно. Побачимося на роботі, щиглю, – сказала вона, махаючи рукою. Тесей невпевнено помахав їй у відповідь. Поки Айза йшла, вона не чула чужих кроків – а це означало, що Тесей чомусь продовжував стояти за її спиною. Але вона не стала озиратися, щоб перевірити.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Пастка для некромантки, Агата Задорожна», після закриття браузера.