Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 46: Зізнання у коханні

Коли ніч ніжно огорнула замок, у покоях короля та королеви панувала тиша, яку зрідка порушував далекий звук вітру, що гуляв засніженими схилами. Сріблясте світло місяця проникало крізь важкі гардини, граючи на гладкій поверхні шовкових простирадл. Августа лежала, дослухаючись до ритму власного серця, що билося швидше, ніж зазвичай. Вона відчувала тепло, що огортало її зсередини, тепло, яке з’являлося лише в його присутності. 

Ервін сидів поруч, його пальці м'яко ковзали по її довгому волоссю, розгладжуючи пасма. Його дотик був ніжним, уважним, майже благоговійним, і вона відчувала, як розслаблення поступово огортало її тіло. Він мовчки спостерігав за нею, ніби намагаючись запам’ятати кожну рису її обличчя, кожен відблиск у її глибоких темних очах. Він завжди думав, що зможе стримати свої почуття, що буде чекати стільки, скільки потрібно. Але зараз, коли вона була так близько, коли її очі випромінювали довіру, він зрозумів – він кохав її значно довше, ніж міг собі зізнатися. 

— Я ніколи не думала, що моє життя складеться так, — шепнула вона, не відводячи погляду. Її голос був тихим, але сповненим щирості. — Але тепер, коли ти поруч, я знаю, що можу впоратися з усім. 

Ервін нахилився ближче, і його тепле дихання ледь торкнулося її шкіри. Його рука, досі нерішуче лежачи на ковдрі, ковзнула вздовж її руки, викликаючи ніжне тремтіння. Він не поспішав, даючи їй можливість звикнути до його близькості, до цього особливого моменту, що здавався поза часом. 

— Августо… ти готова? — його голос був майже нечутним, пронизаним турботою і стриманою пристрастю. 

Вона глянула на нього, затамувавши подих. Питання не було вимогою — лише обережним проханням, запитанням, що залишало вибір за нею. Її думки металися, але серце вже знало відповідь. Вона більше не боялася. В його очах вона бачила не лише кохання, а й безмежне терпіння, повагу до її почуттів. 

Її пальці м’яко торкнулися його обличчя, відчуваючи легку щетину, що трохи колола, але водночас була такою рідною. Вона простягнула руку до його грудей, де під теплою тканиною сорочки рівномірно билося серце. 

— Так, — прошепотіла вона, дозволяючи собі зробити цей крок. 

Його губи торкнулися її обережно, наче боялися зруйнувати ніжність миті. Це не був поспішний поцілунок — у ньому було все: шанобливість, стримана пристрасть, обіцянка, що цей момент залишиться у їхніх серцях назавжди. Августа відповіла на поцілунок, дозволяючи собі розчинитися у ньому, у цьому відчутті єдності. 

Його руки легенько ковзнули по її талії, затримуючись, ніби питаючи дозволу. Відповідь була в її русі, у тому, як вона довірилася йому, як наблизилася ще ближче, даруючи йому себе не з примусу, а з власного бажання. 

Коли його пальці ковзнули по її шкірі, вона відчула легке тремтіння, яке пробігло від плечей до кінчиків пальців. Її дихання стало глибшим, серце прискорено забилося. 

Темрява кімнати наповнилася м’якими зітханнями та ледве чутним шепотом. Це була не просто близькість. Це було щось значно більше — клятва, яку вони давали один одному без слів. Вони відкривалися одне перед одним, стираючи будь-які межі між серцями, між долями. 

Коли все скінчилося, кімнату огорнула глибока, заспокійлива тиша. Лише їхнє важке, розмірене дихання порушувало спокій ночі. Августа лежала в обіймах Ервіна, відчуваючи, як його сильні, теплі руки огортають її, ніби оберігаючи від усього світу. Її тіло все ще тремтіло – не від холоду, а від тих емоцій, які поглинули її повністю. 

Ервін відчув це. Його серце стиснулося від ніжності та легкого болю. Він обережно провів пальцями по її спині, заспокійливо погладжуючи, намагаючись розчинити кожен слід напруги. 

– Ти тремтиш, – його голос був тихим, ледь чутним у півтемряві. 

Августа не відповіла, лише міцніше притиснулася до нього, сховавши обличчя на його грудях. Вона не могла ще знайти слів, аби описати те, що відчувала. 

Ервін обережно провів пальцями по її щоці і відчув вологість. Маленькі, нестримані сльози скочувалися по її шкірі, розчиняючись у теплі його долоні. Він затамував подих. 

– Августо… – прошепотів він, ніжно піднімаючи її обличчя, аби зазирнути в її глибокі очі. – Чи я зробив тобі боляче? 

Вона похитала головою, намагаючись усміхнутися, але очі видавали її вразливість. 

– Ні… – її голос був слабким, тремтливим. – Просто… це було так багато… так багато почуттів одразу… 

Ервін глибоко вдихнув, і ніжно витер її сльози великим пальцем, дозволяючи собі легкий поцілунок на її чолі. 

– Я обіцяю… я більше ніколи не зроблю тобі боляче, – сказав він, вкладаючи у ці слова всю свою любов і відданість. 

Августа відчула, як щось у ній розтануло, як тепло його слів розчинило всі її сумніви. 

Ервін знову обійняв її, м’яко, дбайливо, ніби вона була для нього найціннішим скарбом у світі. Його пальці легко торкнулися її плечей, спини, малюючи на її шкірі невидимі символи захисту та турботи. 

– Ти моя… моя королева, моє серце, – прошепотів він їй у волосся. 

Августа знову закрила очі, дозволяючи собі вперше повністю розслабитися в його обіймах. Вона більше не була самотньою. Відтепер він завжди буде поруч. 

— Я люблю тебе, — його голос був м’яким, але в цих словах не було жодного сумніву. Це зізнання, здається, жило в ньому вже давно, чекало лише моменту, щоб вирватися на волю. 

Августа підняла голову, її очі сяяли ніжністю. Вона знала це і раніше, відчувала, але почути ці слова з його уст… Це було безцінно. 

— Я теж тебе люблю, — тихо прошепотіла вона у відповідь. 

Вони залишалися разом у цій тиші, що більше не була холодною чи самотньою. Вперше за весь цей час вони були не лише королем і королевою. Вони були чоловіком і дружиною, двома серцями, які нарешті знайшли одне одного. 

Їхні серця билися в унісон, немов дві половинки одного цілого. У цю мить вони розуміли – попереду на них чекатимуть випробування, але тепер вони більше не були самотніми. Вперше за весь цей час Ервін відчув, що нарешті знайшов свій дім – не в стінах замку, а в її обіймах. 

І в цю ніч, серед м’якого світла місяця, вони були двома серцями, які нарешті знайшли один одного.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍