Читати книгу - "Амулет стихій , Анна Стоун"

На сусідньому ряду, задоволено посміхаючись, підняла руку Аліна. Лера скривилася, відвернувши голову до вікна. Успіхи інших починали її дратувати, а смішки в її бік відверто бісити. Серед таких умільців була не лише Аліна, а й кілька осіб із її факультету. У тому числі й Ліза, у якої літали всі канцелярські приладдя.

Калавіна Аліна швидко виконала своє завдання та отримала «твердого Пегаса». Коли ж Мерлін повернувся до Лери, дівчинка похитала головою. На щастя, він зрозумів знак і не став ганьбити її на першому уроці. Як казав професор, для освоєння цього заклинання потрібно години три. У неї в запасі була ще ціла година!

Відмітивши собі в думках потренуватися ввечері, Лера подивилася на годинник — пара добігала кінця.

* * *

Часу на перехід з одного кабінету до іншого давалося десять хвилин, а кабінет алгебретики знаходився в іншому крилі. За десять хвилин підлітки ледве встигли прийти та розкласти речі, як уже пролунав дзвінок.

На цьому уроці вони займалися разом зі студентами Ворвуча.

На одній зі стін кабінету висіли незрозумілі прилади, зовні чимось схожі на амперметри та вольтметри.

У чорній мантії, з коротко підстриженою борідкою, професор Порвер крутив указку в руках. Змірявши клас поглядом, він відклав її убік і взяв зі столу класний журнал. За кілька хвилин він відзначив присутніх та розпочав урок. Начепивши на ніс окуляри, які бовталися в нього на грудях, професор витяг зі столу товсту книгу.

— Приступимо! Запишіть тему уроку! «Поняття алгебретика. Рівняння», — студенти зашелестіли зошитами, записуючи тему. — Алгебретика — це наука, яка поєднує математику та фізику. Наприкінці року складатимете мені з цієї теми іспит! Але для початку нам потрібно повторити, чому вас навчали у попередніх школах!

Душа пішла у п'яти. Куди не глянь, скрізь Леру переслідують ті предмети, які їй не дуже подобалися і які вона не знала.

На пояснення терміну «алгебретика» у професора пішло десять хвилин.

— Пишемо все! — вчитель суворо обвів клас очима. — Рівняння — це рівність, що містить невідомі числа, позначені літерами. На наступному уроці, у четвер, ми проходитимемо інші види рівнянь…

На відміну від подруги, Лера намагалася щось запам'ятовувати, адже якщо не зрозуміти тему одразу, далі буде дуже складно.

Нарешті професор замовк і почав малювати формули на дошці. Лера подивилась у той бік, куди весь час дивилася Уляна. За шість років дружби вона навчилася визначати її погляди. Він був прикутий до ряду, де сиділи студенти Ворвуча. Простеживши далі, Лера помітила світловолосого хлопчика — одного з братів Воері — Максима. Не знайшовши нічого цікавого, Лера знову повернулася до записів. Несподіваний окрик професора змусив її здригнутися.

— Бондарева! Ви слухаєте мене?

Уляна, як ошпарена, підстрибнула на місці.

— Так звичайно!

— Про що я щойно говорив?

— … — у відповідь тиша. — про рівняння?

— Юна леді, якби ви мене слухали, хоч трохи, то знали б, що рівняння ми розібрали десять хвилин тому! Я весь урок за вами спостерігав, а ви навіть не спромоглися відкрити зошита!

Лера подумки схопилася за голову. Зробивши винуватий погляд, Уляна  відкрила зошит.

— Мені все ясно! Зараз проведемо опитування! Скільки коренів має рівняння х(х-2)(х+3)=0? Відповість ваша сусідка!

Лера вже уявляла розправу над подругою, але це питання виявилося доволі легким. Мабуть, професор просто вирішив перевірити: чи вона слухала?

— Три!

— Назвіть їх! — професор очікувально подивився на Леру.

 — х = 0, х = 2 і х = мінус 3! — на одному подиху сказала Лера.

Професор Порвер задоволено посміхнувся.

— Прекрасно! Марлет! До кінця уроку залишилось ще десять хвилин! Встигну опитати інших! Максим Воері!

Почувши довгоочікуваний дзвінок, студенти почали збирати речі, як раптом професор Порвер їх перервав.

— Урок ще не закінчено! Запишіть завдання додому: сторінка 15, номери 45 - 50! Додатково Бондарева Уляна  приносить мені доповідь на тему: «Алгебретика, як наука»! Можете бути вільними!

Довгоочікувана перерва. Лері затримуватися в класі не дуже хотілося, але довелося чекати, поки професор заповнить журнал. Андрій її попросив підмінити його, а сам побіг за чимось у гуртожиток. Забравши журнал, Лера вилетіла, як ошпарена. Об'єкт її гніву якраз був поруч.

— Ти що, з глузду з'їхала?! У перший тиждень отримати догану! Професор Порвер міг нам усім доповідь задати!

— Ну, не задав же!

— Чому ти весь урок відволікалася?

— Якщо тобі щось не подобається, я переїду до іншої кімнати! У будинку є вільні! І це моя справа, на кого дивитись, а на кого не дивитись! — несподівано розгнівалась Уляна  та прискорила крок.

— Справа твоя, якщо не вважати, що міг постраждати весь курс! — Лера хотіла наздогнати подругу.

— Ну пробач! — Уляна  пригальмувала.