Читати книгу - "День триффідів"

належної підготовки, а ще тому що їм доводилося відучуватися від звичок, які заохочувалися протягом багатьох років, коли вважалося, що такі інтереси є для них чужими або занадто грубими для їхніх витончених натур.

— Не розумію, чому вам потрібно накидатися на мене. Я не єдина, хто не запустив цей нещасний двигун.

Коукер посміхнувся.

— Ви маєте рацію. Це несправедливо. Просто потрібно було знайти готовий до роботи двигун, і те, що ніхто цього не зробив, і змусило мене про це говорити. А ще тупість і несерйозність.

— Тоді я вважаю, що ви можете сказати все це міс Дюран, а не мені.

— Не турбуйтеся, скажу. Але це не лише її справа. Це стосується і вас, і всіх інших. Розумієте, саме це я і маю на увазі. Часи докорінно змінилися. Ви вже не можете більше сказати: «Ой, любий, я не розуміюся на таких речах» і зіпхнути справу комусь іншому. Тепер уже невігластво не плутатимуть з простодушністю, і це дуже важливо. Тепер невігластво більше не вважатимуть чимось милим або дотепним. Воно буде небезпечним, дуже небезпечним. Доки всі ми якнайшвидше не спроможемося на те, щоб зрозуміти безліч речей, якими ми до того не цікавилися, доти ні ми, ні ті, хто від нас залежить, не пройдемо випробування, що випали на нашу долю.

— Я не розумію, чому ви виливаєте на мене все своє презирство до жінок через якийсь брудний старий двигун, — пробурчала вона.

Коукер закотив очі.

— О великий Боже! І оце я тут намагаюся пояснити, що жінки мають усі здібності, які їм лише треба спромогтися використати!

— Ви сказали, що ми паразити. А це дуже неприємні речі.

— А я й не намагаюся казати вам приємні слова. Я просто сказав, що в зниклому нині світі жінки були особисто зацікавлені в тому, щоб грати роль паразитів.

— І все це лише через те, що я нічого не знаю про смердючий, шумний двигун.

— Дідько! — сказав Коукер. — Та забудьте ви про той двигун бодай на хвилину.

— Ну а чому тоді?

— Просто так сталося, що двигун — це символ. Справа в тому, що всім нам доведеться вчитися не лише того, що нам подобається, а й того, як керувати спільнотою та підтримувати її. Люди більше не зможуть просто заповнювати виборчий бюлетень і доручати роботу комусь іншому. І більше не буде вважатися, що жінка виконала всі свої зобов’язання перед суспільством, переконавши якогось чоловіка підтримувати її та забезпечувати нішею, де вона може безвідповідально плодити дітей, освіту яким буде давати хтось інший.

— Добре, але я не розумію, як це стосується двигунів…

— Послухайте, — терпляче сказав Коукер. — Якби ви мали дитину, ви хотіли б, щоб вона виросла дикуном чи цивілізованою людиною?

— Цивілізованою людиною, звичайно.

— Ну от, в такому разі ви повинні зрозуміти, що для цього дитині потрібне цивілізоване оточення. Стандарти, які вона засвоїть, вона засвоїть від нас. Ми всі мусимо зрозуміти це якнайкраще і жити якомога розумніше, щоб дати їй якомога більше. Для всіх нас це означатиме важче працювати і більше думати. Зміна умов повинна привести до зміни світогляду.

Дівчина підібрала свої речі й кілька секунд критично дивилася на Коукера.

— Думаю, що з такими поглядами вам буде ближчою група містера Бідлі, — сказала вона. — Ми не збираємося міняти свій світогляд або поступатися своїми принципами. Ось чому ми відокремилися від іншої групи. Тому, якщо вам не підходить шлях гідної і порядної людини, краще їдьте в якесь інше місце, — і видавши звук, що дуже нагадував пирхання, вона вийшла з кімнати.

Коукер подивився їй услід. Коли двері зачинилися, він висловив свої емоції жаргоном вантажника. Я розреготався.

— А чого ви очікували? — сказав я. — Ви стаєте дибки і звертаєтеся до цієї дівчини так, ніби це публічна зустріч з правопорушниками і вона відповідальна за всю західну соціальну систему. А потім дивуєтеся, що вона образилася.

— Я думав, що вона поступиться здоровому глузду, — пробурмотів він.

— Не розумію чому. Більшість з нас цього не робить — ми керуємося звичками. Вона опиратиметься будь-якій зміні, розумній чи нерозумній, яка вступає в конфлікт з її попередньо виробленими уявленнями про правильне та пристойне і буде абсолютно щиро вважати, що демонструє стійкість характеру. Ви занадто квапите події. Покажіть Єлисейські поля людині, яка щойно втратила домівку, і вона зверне на них мало уваги; залиште її там ненадовго — і вона думатиме, що її світ був подібним до них, тільки затишнішим. З часом вона пристосується, але буде переконано заперечувати, що пристосувалася.

— Іншими словами, потрібно просто імпровізувати. Не намагатися нічого планувати. Так ми недалеко зайдемо.

— З цього й починається лідерство. Лідер займається плануванням, але в нього достатньо мудрості, щоб цього не казати. Коли зміни стають необхідними, він впроваджує їх непомітно, як поступку обставинам — тимчасову, звичайно — і якщо він хороший лідер, то робить це в правильній послідовності й в остаточній формі. Будь-який план завжди викликатиме рішучі заперечення, а поступки потрібно робити в надзвичайних випадках.

— Для мене це звучить ніби якийсь мак’явеллізм. Я волію розуміти, чого прагну, і рухатися просто до мети.

— А більшість людей — ні, хоча й заперечують, що це не так. Вони воліють, щоб їх задобрювали, лестили або навіть керували ними. У такому випадку вони ніколи не роблять помилок, а якщо й роблять, то ці помилки спричинені чимось або кимось іншим. Рухатися напролом — це механістичний погляд на речі, а люди — не машини. Вони мають власний розум — здебільшого селянський — і почуваються зручніше, коли рухаються знайомою борозною.

— Схоже, ви не надто високо оцінюєте шанси Бідлі на успіх. А він повністю покладається на план.

— У нього виникнуть власні проблеми. Але його група таки зробила вибір. А ця — навпаки, — зауважив я. — І це сталося просто тому, що тут опираються будь-якому плану, — я замовк, а потім додав: — Знаєте, ця дівчина мала рацію в одному. Вам краще залишити цю групу. Її поведінка — це зразок того, з чим ви стикнетеся, якщо спробуєте керувати цією групою по-своєму. Не можна доправити отару овець на ринок, ведучи їх ідеально прямою лінією, але є інші способи привести їх туди.

— Сьогодні ви висловлюєтеся надзвичайно цинічно і метафорично, — зауважив Коукер.

Я заперечив.

— Немає нічого цинічного в тому, що я помітив, як пастух керує своїми вівцями.

— Але декому може здатися цинічним, що ви ставитеся до людських істот, як до овець.

— Але це менш цинічно і більш корисно, ніж ставитися до них, як до