Читати книгу - "Шість головоломок для дона Ісидро Пароді"

в приміщенні без вікон — то це шкодить здоров’ю. Як ви думаєте?

— І не кажіть! Відтоді, як мене посадили — тут, на півночі, — я ненавиджу замкнутий простір. А тепер опишіть мені кімнату секретаря.

— Величезна кімната. Дубовий письмовий стіл, на ньому — друкарська машинка «Оліветті», поруч — дуже зручні крісла, в яких можна втонути. І ще на столі лежала старовинна турецька люлька, з тих, що варті цілого маєтку. Ще — люстра з підвісками, персидський килим — навіть, може, дещо футуристичний, погруддя Наполеона, бібліотека з надзвичайно поважними книжками: «Всесвітня історія» Чезаре Канту, «Чудеса світу та людини», «Всесвітня бібліотека всесвітньо відомих творів», щорічник «Розум», «Ілюстрований садовий довідник» Пелуффо, «Скарб молодості», «Злочинниця» Ломброзо і так далі.

Ізеддін дуже нервував. Я відразу зрозумів чому: бо він перебирав свої книжки. На столі лежала ціла гора книжок. Натомість доктор уже думав про моє випробування і хотів спекатися Ізеддіна, відтак сказав йому:

— Не переживайте. Якраз сьогодні вночі я прочитаю ті ваші книги.

Не знаю, чи Ізеддін повірив, але він пішов і надягнув туніку, щоби приєднатися до інших у залі, при цьому на мене він навіть не подивився.

Як тільки ми залишилися самі, доктор Ібнхальдун запитав:

— Ти чесно дотримувався строгого посту? Вивчив напам’ять усі дванадцять знаків Зодіаку?

Я запевнив його, що з четверга, з десятої години вечора пив сам лише чай (того вечора я повечеряв у цікавій компанії в Меркадо де Абасто[51], це товариство називало себе «тиграми нової чуттєвості»; я з’їв лівійську паляницю та запечену рибу).

Тоді Ібнхальдун попросив, щоб я перерахував йому всі знаки Зодіаку. Я назвав по порядку та без жодної помилки. Він змусив мене повторити всі знаки Зодіаку п’ять чи шість разів, а далі сказав:

— Я бачу, що ти дотримувався інструкцій. Але це нічогісінько тобі не дасть, якщо ось зараз ти не будеш дійсно наполегливим та мужнім. Упевнений, що і наполегливість, і мужність у тебе є. Я вирішив не дослухатися до тих, хто сумнівається у твоїх чеснотах: ти пройдеш через одне-єдине випробування, проте воно найбільш складне й суворе. Тридцять років тому в горах Лівану я успішно його пройшов; але перед тим мої наставники давали мені простіші завдання: я дістав монету з дна моря, знайшов повітряні джунглі, а також чашу в центрі Землі та кинджал, викуваний у Пеклі. Тобі не доведеться шукати чотирьох магічних елементів. Тобі треба розпізнати чотирьох майстрів, які складають сокровенний тетрагон Божества. Зараз вони моляться зі своїми братами-акілами коло металевого Бика, вони одягнуті, як і всі, їх неможливо відрізнити від решти очима, але твоє серце їх вирізнить. Я накажу тобі привести до мене Юсуфа. Ти зійдеш униз, у залу, називаючи подумки — по порядку — всі знаки Зодіаку; коли дійдеш до останнього знаку, до Риб, то почнеш називати знаки спочатку — Овен і так далі — і тричі обійдеш усіх акілів. Якщо ти не переплутаєш порядку сузір’їв, твої кроки приведуть тебе до Юсуфа. Ти скажеш: «Ібнхальдун кличе тебе!» — і прийдеш із ним сюди. Потім я накажу тобі привести другого майстра, тоді — третього, нарешті — четвертого…

На щастя, я стільки разів перечитував альманах «Бристоль», що назви сузір’їв намертво засіли в моїй голові, але ж відомо, що коли комусь кажуть, що він у жодному разі не може помилитися, відразу ж зникає упевненість і починаються помилки. Запевняю вас, я не злякався, саме так воно і є, одначе якесь погане передчуття зародилося в мені, а тоді почало міцніти. Ібнхальдун потис мені руку і запевнив, що молитиметься за мене, потім я сходами зійшов униз, у головну залу.

Моя увага була повністю прикута до знаків Зодіаку; все навколо — ці білі спини, ці низько опущені голови, ці безликі маски, цей священний Бик, якого я ніколи раніше не бачив зблизька, — вселяло лютий неспокій. Одначе я тричі обійшов довкола натовпу друзів — і опинився за спиною одного з них, хоча, на мій погляд, він нічим не відрізнявся від решти. Я боявся збитися з послідовності знаків, а тому не відволікався на сторонні думки і сказав: «Ібнхальдун кличе тебе!» Чоловік рушив за мною, у той же час я безперестанку тримав перед очима знаки Зодіаку. Ми піднялися сходами і зайшли у кімнату секретаря. Ібнхальдун молився. Він завів Юсуфа до архіву, відразу вийшов звідти і сказав мені: «Тепер приведи Ібрагіма». Я повернувся до головної зали, зробив три круги, став за спиною якогось чоловіка і сказав: «Ібнхальдун кличе тебе!» Далі ми з ним пішли до кімнати секретаря.

— Притримайте-но коней, аміго! — промовив Пароді. — Чому ви думаєте, що доки ви ходили туди-назад, а також по залі, ніхто не виходив із секретарської?

— Я вас запевняю, абсолютно точно: ніхто! Я був дуже зосереджений, перераховуючи знаки, але не дав би обвести себе довкола пальця. Я не зводив очей із дверей у кімнату секретаря. Не сумнівайтеся, ніхто туди не заходив. І ніхто не виходив звідти.

Отже, Ібнхальдун узяв за плечі Ібрагіма і завів до архіву; далі він знову звернувся до мене: «А тепер приведи мені Ізеддіна». Так дивно, доне Ісидро: перші два рази я був дуже впевнений у собі, проте в цю мить розгубився. Я спустився, тричі обійшов усі фігури у білому, а тоді повернувся з Ізеддіном. Я неймовірно втомився, на сходах мені потемніло в очах, напевно, від виснаження; перед очима розпливалося геть усе, навіть мій супутник Ізеддін. Ібнхальдун, вочевидь, настільки повірив у мене, що вже навіть не молився; він сів і почав розкладати пасьянс. Коли я прийшов з Ізеддіном, він завів його до архіву, повернувся і заговорив зі мною батьківським тоном:

— Це завдання дощенту тебе виснажило. Останнього з них — обраного Джаліла — я приведу сам.

Утома — ворог зосередженості. Та все ж, як тільки Ібнхальдун зійшов по сходах, я відразу кинувся шпигувати за ним. Він зробив три круги довкола, схопив Джаліла за руку і привів його нагору. Я вам казав, що в архіві лише одні двері — вони ведуть до секретарської. У ці двері Ібнхальдун увійшов із Джалілом — і незабаром повернувся з чотирма перевдягнутими друзами; перехрестив мене — вони дуже побожні, а потім (креольською мовою) наказав їм відкрити обличчя. Ви можете вважати це чистою вигадкою, але переді мною стояли Ізеддін з відстороненим лицем і Джаліл — заступник керівника фірми «Формаль», Юсуф — зять одного бубнявого чоловіка та блідий, наче смерть, бородатий Ібрагім — як ви знаєте,