Читати книгу - "Ієрогліф кохання"

килимок на дощі розлізся б на нитки.

Знову у відповідь мовчанка.

«Ідіотка! Навіщо я йому знову написала? Ще подумає, що він мене цікавить! От дурепа!»

Я зауважив — дуже гарний. Тому мені його стало шкода.

А у Вас дуже гарний садочок.

Дякую.

«Що писати? Чи взагалі не писати? Писати — не писати, писати — не писати?...»

На екрані знову з’явилося повідомлення від Франсуа.

На добраніч!

«Мамочки рідні! Які ж ми пережи-вальні! Як же ми дбаємо про власне здоров’ячко! Так рано лягаємо спати!» — подумала вона про голомозого естета і написала:

На добраніч.

Він

«Моя люба Марі,

Ти даремно ображаєшся.

Гра Го — дуже серйозна річ, тим більше з Майстром, тим більше, що на цей раз вона відбудеться у мене вдома.

Вибач, що ми знову не зможемо «зїхатись» і побачитися на вихідні.

Може, сплануємо зустріч на наступний вікенд? Я вже переніс політ.

Люблю тебе.

Франсуа»

Вона

«Здається, я знову зробила дурницю. Зловживання сном мені шкодить», — сказала вона собі, роздивляючись у дзеркало свою розпухлу фізіономію. Христя здивовано помітила, що за час її перебування у цій східноазійській країні її очі значно звузилися. Принаймні саме такий вони мали вигляд на припухлій після сну пиці. «Еволюція видів за Дар-віном» — іронічно констатувала вона.

Христя виповзла з кавою на звичне місце і кинула автоматичний погляд через скляні бильця на сусідську терасу. Японський садочок самотньо нудьгував.

«Мабуть, голомозий естет поїхав на закупи», — подумала Христя і зраділа: якраз добре зараз погратися тією цяцькою, яку вона собі придбала на минулі вихідні.

То була №пїеп^ Wii, за допомогою якої можна вчитися танцювати, дивлячись на екран телевізора і перебуваючи під контролем комп’ютера, який корегує твої рухи. Вона вже давно хотіла навчитися танцювати, розтормосити своє скуте сидячою роботою тіло, але ніяк не могла подолати вродженої сором’язливості і здобутих комплексів: уявивши на курсах танців себе, породисту кобилу, серед молоденьких гнучких газелей, вона починала дико нервувати. А тут така вдала нагода: можна навчитися танцювати без свідків! Машина є машина, ніяких тобі психологічних проблем! Дуже інтерактивно і водночас інтимно.

Христя роззирнулася по квартирі: по суті, це була величезна кімната, поділена на два сегменти — кухню з їдальнею і вітальню. Гвинтові сходи вели до шпаківні-спальні. На першому рівні квартири було достатньо місця для такої корови, як вона, проте, з огляду на погану звукоізоляцію, танцювати було не бажано.

Тому вона винесла телевізор і приставку на терасу і під’єднала їх подо-вжувачем до струму. Почалося інста-лювання. Вона тим часом заходилася вивчати інструкцію.

«З чого почати? Сальса? Хіп-хоп? Танець живота? Ірландський танець?»

Христя вирішила почати з танцю живота. Вона з дитинства зачитувалася «Тисячу й однією ніччю».

Приставка не заперечувала.

Христя роздяглася до спортивних штанів з майкою, вдягла навушники, натисла пультом «Play» і почала імітувати дії віртуальної дівчини на екрані.

Спершу вона ніяк не могла втрапити в ритм і скоординувати свої рухи.

«І як це взагалі можливо обертати нижньою половиною тіла при нерухомій верхній? Нонсенс!»

Вона реально відчувала свою незграбність.

«Ну й нехай! Зате я — чудовий виконавчий директор банку!»

Вона голосніше підкрутила звук арабської музики і почала підспівувати східну мелодію. Щоправда, слуху в неї