Читати книгу - "Слова на вітер, Анні Ксандр, Софія Вітерець"

І він здався, а мені аж сміятися захотілося, але зіпсувати таку мить було б вкрай зайвим.

– Добре.

– Молодець!

Рита задоволено відкинулася на спинку сидіння, підморгнувши мені, коли наші погляди зустрілися. З її відповідальністю та відданістю я навіть не мав жодного сумніву, що за моєї відсутності щось піде не так. Головне батьків не забути попередити, а то ще в розшук подадуть.