Читати книгу - "Твої очі, Валерія Оквітань"
Шрифт:
Інтервал:
Добавити в закладку:
Дівчина все оглядалась навкруги, не в змозі повірити, що той жах закінчився, і з цього дня вона заживе новим життям. Посеред тиші вона почула голос Лади “Знайшла”, а потім побачила й саму жінку, яка тримала в руках, якісь речі, певне для неї.
— Поки ти прийматимеш ванну, я приготую тобі постіль, та щось розігрію поїсти. Гляну чи є в мене щось, добре?
— Так, дякую. — Зоя ледь не поклонилась жінці, так була вдячна за допомогу.
Вже будучи на одинці, дівчина полегшено видихнула. Це дійсно був важкий день, як сказала Лада. Але тепер, коли вона далеко від свого кривдника, їй легше дихається, і нехай, поки невідомо до яких дій вдасться Сергій, для того аби їй помститись, а зараз, в цю мить, дівчина, дослухавшись до дорослої жінки, змивала з себе весь бруд сьогоднішнього дня. А про інше вона подумає пізніше.
Однак, Зоя була не єдиною скаліченою душею, що знаходилась в цій квартирі. Лада, розігріваючи вечерю, що їй передала домогосподарка її мучителя, дивилась в одну точку, і, здавалась не реагувала ні на що.
“Яка іронія”, — Думала жінка, вона врятувала одну жертву, в той час, як сама була такою. Вона не знала, на скільки вистачить її свободи, яку їй подарували. Та чи подарували, взагалі? Чи може просто позичили на деякий час.
Їй здавалось, що вона зробила помилку, запропонувавши Зої пожити в неї, бо і сама не знала, що її чекає в найближчому майбутньому. Вона не була впевнена, що той, кого вона боїться, не з’явиться на порозі її будинку, не залишаючи більше свободи їй. Вона не знала, як на це зможе відреагувати дівчина, яка ще недавно пережила насилля. Вона не була впевнена ні в чому. Але єдине, що надавало їй зараз сил, це розуміння, що тепер вона не одна. Їх двоє, і вони вже якось витримають.
А тому, жінка дала собі слово сьогодні ні про що не запитувати свою несподівану сусідку. Вона знала, як це важко, ділитися болем. Тому вони про все поговорять, але пізніше.
Дочекавшись, поки дівча вийде із ванної кімнати, повечерявши, майже в тишині, яку порушували лише звуки, що лунали за вікном, Лада відправила Зою спати, і нарешті змогла розслабитись сама.
Хоч би що там не було, але день закінчився. Все інше чекає їх завтра, і вона надіялась, що це завтра зустріне їх з приємними новинами.
Увага!
Сайт зберігає кукі вашого браузера. Ви зможете в будь-який момент зробити закладку та продовжити читання книги «Твої очі, Валерія Оквітань», після закриття браузера.