Читати книгу - "Місце спокою , Настуся"

Наступні дні були наповнені напругою. Лейла рідше бачилася з Седом, намагаючись уникати уваги, але це тільки збільшувало її внутрішню тривогу. Вона відчувала себе розгубленою і невпевненою у своєму виборі. Чи варто їй продовжувати ці стосунки, попри осуд і нерозуміння з боку інших? 

Одного вечора, після особливо важкого дня в школі, Лейла вирішила знайти Седа, щоб розповісти йому про свої сумніви і переживання. Вона знала, що тільки він зможе дати їй відповідь, яку вона так потребувала. 

Коли вона прийшла до майстерні, Сед якраз закінчував роботу. Побачивши Лейлу, він усміхнувся, але відразу ж помітив її стурбованість. 

— Щось трапилось? — спитав він, відкладаючи інструменти. 

Лейла опустила очі, не знаючи, як почати. Вона стояла перед ним, розуміючи, що цей момент може стати вирішальним для їх стосунків. Емоції переповнювали її, очі вже сльозилися, вона просто підбігла до Седа й впала в його теплі та міцні обійми. В її голові було багато думок, але в його обіймах, коли він міцно притискав її до себе, ніжно проводив рукою по спині заспокоюючи бурю, яка вирувала всередині, Лейла забувала про все. Саме в такі моменти вона точно розуміла, що кохає Седа і відчувала, ці почуття взаємні. 

— Моя мати дізналася про нас, — тихо сказала вона. — Вона думає, що наші зустрічі — це неправильно. І я... я почала сумніватися, чи можу я продовжувати це. 

Сед залишався спокійним, але його очі стали серйозними. 

— Я розумію, Лейло. Це не легко для тебе. І я не хочу, щоб ти відчувала себе розгубленою чи винною через наші стосунки. 

Він тільки міцніше обійняв дівчину, від чого та почала заспокоюватися. 

— Ми можемо зупинитися, якщо ти відчуваєш, що це правильно, — продовжив він. — Але якщо ти дійсно відчуваєш, що знайшла щось важливе, що тобі приносить спокій і розуміння, то, можливо, варто боротися за це. 

Слова Седа торкнулися її душі. Вона знала, що він не хоче її утримувати, не хоче використовувати її довіру. Він пропонував їй вибір, залишаючи все на її розсуд. 

— Я не хочу втратити те, що ми маємо, — нарешті промовила вона, піднявши очі на нього. — Але я також не хочу, щоб це зруйнувало моє життя і стосунки з матір’ю. 

Сед задумливо кивнув. 

— Тоді давай знайдемо компроміс. Ми можемо зустрічатися рідше, але я завжди буду поруч, якщо ти мене потребуватимеш. І, можливо, з часом твоя мати зрозуміє, що наші стосунки не є загрозою. 

Лейла відчула, як полегшення заповнює її серце. Це не було ідеальним рішенням, але воно давало їй надію на майбутнє. Вона знала, що стосунки з Седом не будуть простими, але також розуміла, що він став для неї важливою частиною життя, яку вона не хотіла втратити.