Читати книгу - "Тисяча - і одна ніч на трьох, Ева Роман"

- Ден! Я тут вся у стресі, мене принизили.

- Він сам себе принизив, дебілоїд, - відрізав Ден і вмить перескочив на повністю протилежну і куди приємнішу для нього тему: - А мені боженька подарує Діночку, вимиту та поголену? Я можу нам також готель на п'ятницю зняти, щоб ти не засмучувалася.

Діна заплющила очі, постаралася більше не злитися і тим більше не плакати. Всі вони мають рацію. Андреас із твердженням, що її відкритість у поєднанні з прямим поглядом у вічі можуть витлумачити як заклик. Олена, яка заявляє, що вона навіть ходить, як займається сексом, і треба від неї тримати чоловіка подалі. І Ден, який вирішив, що ображатися немає причини, це ж шоу-бізнес, а ти баба і до речі, приваблива блондинка, і я твої нюдси збережу і буду показувати лише найближчим друзякам, коли ти станеш відомою і геть покинеш мене, хоча й веселого, але підстаркуватого, одруженого і трохи пузатого пересічного автомийщика... Ну звичайно, він не це мав на увазі і навіть не подумав про подібне. Але зате подумала Діна, що коли вже пішла така розмова і він все одно пропонує їй готель, то міг би запропонувати хоч і не тисячу. Хоча, що для нього ця тисяча. Але допомогти з виданням книжки міг би. Це важливіше ніж нігті. Чи готель. І точно важливіше, ніж парфуми з купальниками, шампанським, шоколадом та суші, якими він її завалив.

А загалом – невже немає іншого способу? І шлях до здійснення мрії має лежати через таке приниження? Хіба це того варте? І хіба не вважається, що вона має бути щасливою, займаючись улюбленою справою? Але тепер її справу перетворили на продажний шоу-бізнес, її - на доступну повію, причому досить дешеву. І відтепер щоразу, відкриваючи чернетку в Гугл докс, вона буде проти волі думати - а що запропонують цього разу? Тисячу – і що натомість? Чи таки три тисячі – і не просто одна ніч?

«Пошлю їх усіх, – вирішила вона, попрощавшись із Деном. - Андреасу більше не дозволю мене пригощати кави і нічим потаємним не поділюсь. Із чоловіком Альони взагалі розмовляти перестану. Великого наставника заблокую скрізь. А Дена… Дену я скажу, хай нюдси йому шле дружина і їй хай готель знімає. А я як-небудь сама, ну і що, що мені він так подобається, і в нього такі іскристі зелені очі і пісні у нас в спотіфай одні й ті ж грають ... І писати я більше нічого не стану. Такою ціною – не хочу я нічого. Світ буде, можливо, навіть кращим без моїх шедеврів, які так чи інакше всіх штовхають лише на гріхи та негатив».

5

Вона таки поплакала тієї ночі. А потім встала і пішла в темряві на кухню, знайшла в ящику, де вони з мамою зберігали ліки, пляшечку з таблетками Дена і випила відразу дві штуки. Потім з'їла шматочок шоколадного мафіну, принесеного з роботи - їм дозволяли забирати потроху те, що не розпродалося до кінця дня. Хоч і не можна їсти вночі солодке, та й зуби вже почищені. І треба йти спати, бо вставати о п'ятій ранку.

І обличчя опухне від сліз, Дену навряд чи сподобається.

Хоча яка різниця, якщо вона все одно зібралася з ним прощатися? Зітхнувши, Діна доїла весь мафін, запила склянкою води з-під крана і хотіла вже вирушити назад у ліжко, доки не встала мама і не прокинувся собака. Собаку вони взяли з притулку на згадку про ту, яка була у Діни до війни вдома. Потрапив галасливий і непосидючий тер'єр, зхрещений, напевно, з якоюсь божевільною мавпою. Звали це нещастя Нала. І найбільше на світі, окрім побігати і покричати до дзвону у вухах, вона любила ці самі шоколадні мафіни. Які Діна зараз методично поглинала на темній кухні при світлі вуличного ліхтаря через вікно. У них на кухні ще не було ні жалюзі, ні фіранок.

Ще більше засмутившись через свою безсовісну малодушну поведінку, Діна відкрила телефон. І тут тільки помітила кілька непрочитаних повідомлень на ватс ап. Поглинута самобичуванням та обговоренням непристойної пропозиції зі своїми близькими, вона їх якось пропустила вчора ввечері.

Перше повідомлення було від Ніни. Ніна – це її напарниця на роботі. Незважаючи на ім'я, вона - справжнісінька німкеня, на вигляд грізна через червоне волосся, що стирчить чубком, татуювання і значну комплекцію. А насправді фанатична трудяга та добрячка. Вона одразу ж обійняла Діну і сказала, що відчуває величезну повагу до всіх людей, які пережили війну, впоралися з втратами і змогли піднятися знову в чужій країні, не сидять і ниють, а згребли себе до купи і роблять щось корисне. Ніна вважала себе відповідальною за все, що відбувається в житті Діни, допомагала їй порадами, власним професійним досвідом та після переїзду на нову квартиру меблями та посудом.

«Гей, цукерочка, ти перевіряла свій додаток онлайн-банкінгу? Ми страждали всю весну через ці страйки недаремно! Робочий день нам не скоротять, але виплатять інфляційну компенсацію у розмірі двох місячних окладів чистими після вирахування податків. Половина відразу, решта щомісяця протягом року по 200 євро до зарплати. Ну не круто? Я вже отримала і святкую!»

Ось що вона написала їй вчора о восьмій вечора. Діна перечитала повідомлення, всіяне смайликами, окейками, сердечками та келихами з шампанським, двічі, щоб точно переконатися у правильності розуміння. Потім відкрила в телефоні додаток свого банку, набрала тремтячими пальцями пін-код і авторизувалася.

Декілька секунд вона дивилася на баланс свого рахунку. Неймовірно. Там, де ще вчора була зовсім не надихаюча двозначна цифра - і це до двадцять п'ятого, а мамі ще купувати сигарети треба! - тепер красувалася горда чотиризначна. Це правда? Це правда?! Правда!!!

Це не просто редактура. Це ще й реклама, і на професійне оформлення своєї сторінки вистачить, і навіть на туалетний столик, який вона планує купити з квітня і все відкладає… І потім теж проблем не буде з просуванням, бо тепер вона має ще двісті найчистіших євро на місяць цілий рік! І якщо підкопити, то можна буде орендувати приміщення і влаштувати взимку презентацію книги, підписати кілька екземплярів і подарувати гостям. . Не треба приймати частування Андреаса і отримувати потім такі неоднозначні натяки. Не треба ображатися на Дена, що він сам не пропонує підтримати з книжкою та оплачує лише її манікюр та апероль. Тим більше не потрібний їй наставник старий зі своїм морозивом та брошурками. Ніхто їй тепер не потрібен, вона всього доб'ється сама.