Читати книгу - "Убити дракона, або Тут росте малина?, Володимир Воробей"

Гоблін покрокував до виходу, але раптом, зам'явшись, обернувся.

- Ваша Шкваркосте, я все хотів спитатись. Ви часом василіска мого, Льосика, не бачили? - заплющивши очі від страху, запитав Хлюпс. - Запропастився кудись.

- Льосика? Ящірку цю руду? - дракон втомлено потягнувся. - Ти не шукай її, не варто.

- Ви?.. - плечі гобліна опустилися.

- Ага. З'їв. - байдужно проплямкав Торка. - До речі, гидезний на смак цей твій Льосик. Якби знав, нізащо б не торкнувся.

Хлюпс, посупивши носа, почалапав до дверей.

- Гей, вухатий, та ти не сердься. Я ж не зо зла, голодний був. Живіт, наче вулкан, булькотав. - дракон скорчив страдницьку парсуну. - А тут рудий твій повзе. Ну я його й схрумав.

Хлюпс призупинився.

- Ось тобі новий Льосик. - Вихопивши з кошика першу-ліпшу жабу, Торка жбурнув її гобліну. - Бери, не соромся. Я дурного не блявкаю.

Хлюпс похмуро глянув на слюзаве земноводне, що мляво тіпало лапками, і, запхавши його в кишеню, пошкандибав геть.