Читати книгу - "Аркос , IrenStasiuk"

Розділ 3: Пошук Альянсу

Кіан сидів за столом, вивчаючи карту міста, коли Ліа тихо увійшла до кімнати. Її обличчя було серйозне, вона явно переживала щось. Він швидко підняв голову, впізнавши її настрій.

— Ти знаєш, що сталося з нами, — почала Ліа, ставши перед ним. — Це більше, ніж просто наші особисті проблеми. Влада почала підозрювати, що ми можемо бути частиною чогось більшего.

— Я знаю, — відповів Кіан, кидаючи погляд на карту. — Тому нам треба знайти людей, які можуть допомогти. Ми не зможемо зробити це самі. Потрібен альянс, люди, які готові до боротьби. І я думаю, що є ті, хто зможе підтримати нас.

Ліа підійшла ближче, уважно дивлячись на нього.

— Тарік? — запитала вона. — Але ми ще не знаємо, чи можна йому довіряти повністю. Може, треба шукати й інших?

— Саме так, — погодився Кіан. — Але Тарік — це старт. Важливо, що він не один. У нього є контакти, які можуть виявитися корисними. Це не просто лідер, а й хтось, хто вже не раз проходив цей шлях.

Вони замовкли, задумавшись про масштаби того, що чекає їх попереду. Кіан знав, що знайти союзників — це не просто справа часу. Вони повинні бути готові до будь-якої можливості.

— Нам треба більше інформації, — сказав Кіан після паузи. — Я думав про Сіріуса. Він може бути тим, хто допоможе нам вийти на потрібних людей. Його зв’язки в підпільному середовищі можуть бути саме тим, що нам потрібно.

Ліа подивилась на нього, зважаючи на кожне слово.

— Сіріус? Але ж він… він не просто інформатор. Він має свої правила. І не завжди все так просто, як здається.

Кіан усміхнувся, але його очі залишались серйозними.

— Я готовий ризикувати. Якщо ми не знаємо всіх відповідей, це не означає, що нам не слід шукати їх.

Ліа кивнула, розуміючи, що вони обидва опинилися на межі. Кожен новий крок у пошуку альянсу, у боротьбі з системою, міг стати тим самим, що їх знищить. Але вони не мали іншого вибору.

— Підемо до нього завтра, — сказала Ліа, вирішивши, що більше не можна відкладати. — І будь обережним, Кіане. Цей крок може змінити все.

— Я знаю, — відповів він, відчуваючи тяжкість цього моменту. Вони були на порозі змін, і зараз кожен їхній крок ставав вирішальним.

Кіан і Ліа тихо пройшлися вулицями міста, спостерігаючи за його звичним, але вже не таким безпечним життям. Влада завжди була на кожному кроці, але тепер кожен рух здавався під пильним наглядом. І навіть за спинами простих громадян стояла невидима загроза, що пронизувала все.

— Я не можу перестати думати про Крейна, — сказала Ліа, зупинившись на мить і дивлячись на хмари, що облямували горизонти. — Він не просто лідер, він — диктатор. І чим більше ми дізнаємось, тим більше я розумію: те, що відбувається зараз, — це його план. Він не просто тримає нас під контролем, він відбирає у нас будь-яку надію.

Кіан схилив голову, відчуваючи, як серце стискається від розуміння масштабів ситуації. Зенон Крейн був не лише лідером цього міста, він став символом режиму, який глибоко проник у кожен аспект їхнього життя. Він контролював інформацію, ресурси, навіть емоції людей. І жоден крок, що вів до змін, не залишався без його уваги.

— Нам не можна залишати йому поле для маніпуляцій, — відповів Кіан. — Потрібно мати за плечима міцний альянс. Тарік і Сіріус — це лише початок. Якщо ми хочемо викрити Крейна, нам доведеться зібрати людей з усіх куточків суспільства.

Ліа задумливо глянула на нього.

— Це не просто боротьба за правду, Кіане. Це боротьба за виживання. Крейн не дозволить нам втекти з його сіті, і не важливо, скільки людей ми знаходимо. Він має своїх союзників у самих високих кабінетах, і якщо ми не будемо обережними, нас просто зітруть.

— Ми не можемо дозволити йому далі правити, — сказав Кіан. — Якщо він має сили, ми маємо сили. І ми знайдемо шлях до перемоги.

Із новою рішучістю вони продовжили свій шлях, не знаючи, скільки ще темних шляхів їм доведеться пройти, але вони точно знали одне: на цьому шляху вони більше не будуть самі.

Вони прийшли до старої будівлі, де мав зустрітися Сіріус. Його помічники мали привезти інформацію про тих, хто може стати їхніми союзниками.

Ліа ще раз перевірила, чи немає за ними спостереження, а потім постукала в двері.

— Пам’ятаєш, що я казала? — запитала Ліа, коли двері відчинились, і вони увійшли до приміщення.

— Я пам’ятаю, — відповів Кіан, серце б’ється частіше від хвилювання.

Сіріус вийшов із тіні, його обличчя було прикрите тінями, а в очах — глибока зосередженість.

— Ви не самі, — мовив він, кивнувши на своїх помічників, що вже працювали з інформацією. — І я думаю, що ми можемо допомогти один одному. Але перед тим, як рухатися далі, я маю розповісти вам про Крейна більше, ніж ви уявляєте. Тому що він зовсім не той, ким здається.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍