Читати книгу - "Аркос , IrenStasiuk"

Розділ 4: Загроза Зенона

Кіан сидів у своєму кабінеті, схиливши голову, і не міг позбутися відчуття, що кожен його рух піддається контролю. Навіть тепер, коли він намагався знайти можливість діяти та змінити ситуацію, йому здавалось, що хтось невидимий стежить за кожним його кроком.

Це відчуття посилилось, коли двері раптом відчинились, і в кімнату увійшов його начальник — Тимур, старший наглядач відділу інформації. Лице Тимура було суворим, а погляд—настільки жорстким, що Кіан відчув, як холод проходить по спині.

— Кіане, — почав Тимур з напруженим голосом, — ми отримали сигнал. Ти дуже багато цікавишся речами, до яких не маєш доступу. І це вже не просто просте порушення. Ти знайшов те, чого не мав би знаходити.

Кіан підняв очі, намагаючись приховати своє здивування. Він не знав, чи це погроза, чи просто спроба маніпуляції, але відчував, що його життя від цього моменту може змінитись назавжди.

— Що саме ви маєте на увазі? — запитав він, намагаючись тримати голос спокійним.

Тимур зробив крок вперед, і Кіан побачив на його обличчі вираз, який не залишав жодних сумнівів — це не була звичайна перевірка чи попередження.

— Зенон Крейн знає, що ти шукаєш правду, — сказав Тимур, і його голос став ще більш глухим. — І не думай, що ти можеш просто сховатись у тіні. Зенон завжди знає все, що відбувається. І він не терпить таких, як ти.

Кіан відчув, як у нього відняло мову. Зенон Крейн — той самий, хто створив цей контрольований світ, той, хто встановив правила, що ставлять усіх під ярмо. І тепер, коли він нарешті почав відкривати правду, це могло стати фатальним.

— Що ви від мене хочете? — Кіан майже не чув власного голосу. — Ви хочете, щоб я замовкнув? Підкорився?

Тимур подивився на нього з огидою.

— Ми просто хочемо, щоб ти зрозумів. Ти маєш вибір. Або продовжиш слідувати своїм шляхом і втратиш все, або повернешся до нормального життя. Багато людей, включаючи твоїх друзів, можуть постраждати через твою впертість. Ти не можеш перемогти систему, Кіане. Вона тебе поглине.

Кіан відчув сильний тиск у грудях. Йому доводилось ухвалювати рішення, що визначатимуть не лише його долю, а й долю Лії, Таріка та усіх, хто підтримував його у боротьбі. Він бачив, як доля кожного з них може бути знищена, якщо не зупинити Крейна. І тим більше він розумів, що цей тиск на нього — лише початок.

— Я знаю, що робити, — прошепотів Кіан, піднімаючи голову. — І я не здамся.

Тимур ще раз поглянув на нього, і в його очах з’явилася якась тінь, що нагадувала сумнів, але швидко зникла.

— Тоді будь готовий до наслідків, — відповів він холодно, і вийшов із кімнати.

Кіан залишився один. І хоча слова Тимура звучали як погроза, в його серці виникло відчуття рішучості. Він не міг повернутись. Тепер, коли він дізнався про справжню природу цього режиму, єдиний шлях, що залишався, — це боротьба.

Зенон Крейн ще не знав, на кого натрапив. Але Кіан був готовий довести, що навіть у цьому світі, де контроль панує над кожною людиною, завжди є місце для вибору.

Зенон Крейн не був людиною, яку можна було легко обманути або здолати. Його влада не обмежувалась лише політичними маніпуляціями чи силою. Він розумів кожен рух своїх підданих, кожен можливий крок проти нього. І навіть якщо хтось вирішив порушити правила, йому не вдавалося залишитись непоміченим.

Кіан не встиг повністю зрозуміти всю глибину цієї загрози, коли одразу після відвідин Тимура його кабінет був оточений охоронцями. Слідом за ними зайшов один із старших агентів уряду, чоловік із суворим виразом обличчя, з ім’ям, що викликало тривогу — Аарон Стерн.

— Зенон знає, Кіане, — сказав Аарон спокійно, але в його голосі відчувалась важка вага. — І тепер ти маєш зробити вибір. Не можна більше просто робити вигляд, що нічого не відбувається. Ти порушив правила.

Кіан не відповів, але його серце забилося швидше. Протягом останніх кількох днів він відчував, що став небезпечним для себе і своїх друзів. Він же лише хотів дізнатись правду, але тепер це стало ціною, яку доведеться заплатити.

Аарон тихо підійшов до нього, його погляд був відсутній, наче він уже давно вирішив, як все повинно закінчитись.

— Ти не зможеш перемогти Зенона, — продовжив Аарон. — Він майже все про тебе знає. Про твої думки, про твої наміри. І навіть якщо ти сховаєшся, настане момент, коли доведеться стикнутись із ним. Ти, можливо, думаєш, що маєш право на правду… Але кожен твій крок спостерігається. І вже зараз ти перебуваєш у списку «небезпечних».

Кіан глибоко вдихнув. Його план дій не мав права на помилку. Щоб протистояти Зенону, він мав щось більше, ніж просто знання. Він потребував підтримки, але найбільше — рішучості. І він точно знав, що наступний крок має бути зроблений з обережністю, бо один невірний рух може знищити все, за що він бореться.

— Я не відступлюсь, — сказав він, підводячись із місця і дивлячись Аарону в очі. — Я знайду шлях, навіть якщо це буде останній мій шлях.

Аарон гмикнув і відступив назад, давши зрозуміти, що їхня розмова завершена.

— Ми побачимо, — відповів він, і вийшов, залишаючи Кіана одного.

Тепер він стояв перед вибором: сховатись і жити в безпеці або продовжити боротьбу за свободу, знаючи, що це може призвести до катастрофи. Але Кіан вже був настільки втягнутий у цю гру, що не мав іншого вибору. Світ, у якому він жив, вже давно не був тим, чим здавався. І, зрештою, якщо він відступить, то стане таким самим, як усі інші — частиною бездушної системи, що вбиває правду.

Незважаючи на тиск з усіх боків, він знав, що не може зупинитись. І тепер, коли кожен його рух спостерігається, йому необхідно було діяти швидко. Але для цього йому потрібна була підтримка. Лія, Тарік, Сіріус — він повинен був зібрати їх разом, бо тільки разом вони могли вистояти перед цим режимом.

Зенон Крейн, можливо, вважав себе незламним. Але Кіан був готовий зробити все можливе, щоб довести, що навіть у найтемніші часи можна знайти світло.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍