Читати книгу - "Мій норовливий янгол, Lika van Angel"

Happy End

***Беллімор***
   Я прямував до нашого темного володаря Астарота, щоб повідомити йому про свій програш. І як таке могло трапитися? Як я міг програти?
   Технічно - це навіть не поразка. Я сам прийняв рішення подарувати перемогу одному дуже норовливому янголу. А платою за це був найкращий поцілунок в моєму житті. При згадці про Мірабель всередині все стиснулося.
   Дідько! Я ж ніколи не був таким сентиментальним... Чому ж зараз відчуваю себе розбитим?
   Можливо, тому, що між нами нічого не може бути? Демон і янгол. Це як день та ніч, що існують тільки окремо й ніколи не зустрічаються.
   Тим часом я зайшов до тронної зали, де на мене вже чекали король та королева Пекла.
   - Белліморе, радий тебе бачити.  - Голосно промовив Астарот. - Сподіваюся, ти з гарними новинами?
   Еге ж, з гарними... Я міг би пожартувати як робив це завжди, але  всередині було занадто порожньо для веселощів. Отже, я спокійно розповів королю про свою поразку.
    Закінчивши доповідь, вклонився й вже хотів залишити залу. Однак мене зупинив примхливий жіночий голос, що відразу ж нагадав про Мірабель. Кажу так, ніби забував про неї.
   - Белліморе, мені здається, що ти не все нам розповів. - З трону підвелася королева Валентина.
   - Мушу вас запевнити, що додати мені, насправді нічого. - Ховаючи погляд, промовив я. Наша королева була купідоном кохання і цей факт мене зараз дещо бентежив. Я боявся зізнатися комусь у своїх почуттях, а від цієї жінки таке не приховаєш.
   - Вал, він же сказав, що все розповів. Нехай іде. - Втрутився Астарот.
   - Ох, якби я тебе слухала, то ми б не були одружені. - Весело відказала та, підходячи все ближче.
   - Мінуси? - Даремно наш володар так пожартував. Однак піймавши на собі убивчий погляд дружини швидко виправився. - Люба, ти ж знаєш, що твоя поява в моєму житті - найбільше щастя. - Ну чисто янгол, а не Сатана.
   - Пфф... - Валентина знову звернула свою увагу на мене. А за її спиною король Пекла всім своїм виглядом показував, що все сказане раніше лише для заспокоєння нашої темпераментної королеви.   
   Дивлячись на них я знову пригадав всі наші суперечки з Мірабель. Та янголиця справжня дияволиця! О, вже говорю в риму. Поет Беллімор... Будь-хто, але не демон веселощів та розпусти.
   - Белліморе... - Покликала королева Валентина. - Чому ти тут, а не з Мірабель?
   Від такого прямого питання мене аж пересмикнуло. Невже мої почуття настільки помітні? - Я не розумію...
   - Краще скажи їй правду, бо моя Вал не відчепиться. З особистого досвіду знаю. - Астарот підморгнув та відправив повітряний поцілунок своїй королеві.
    Я ж зашарівся, ніби школяр на екзамені з математики. Ще ніколи в житті мені не доводилося розповідати комусь про власні почуття. Та це й не дивно, бо таке зі мною вперше. Я нікого не кохав і навіть не знав, що зі мною трапиться вся ця рожева лобуда.
   - Ну то що? Чому ти залишив ту, котру обрало твоє серце? - Повторила своє питання Валентина.
   Я спантеличено зиркнув на Астарота. Той одними губами промовив: Не відчепиться...
   - Мірабель янгол, тож ми не можемо бути разом. - Все, нарешті я це сказав.
   - І це все? Ти серйозно? - Жінка закотила очі, дзвінко ляснувши лоб долонею. - Ну ти чув це, любий? - Обернулася до Астарота. - Це у вас якась пекельна особливість, грати на почуттях закоханих дівчат?
   Я стріпонувся, неначе отримав електричний розряд. - Закоханих?
   - О, то ти не знав? - Валентина сплеснула руками. - Мірабель відчуває до тебе найніжніші почуття, а ти її залишив. Не соромно, Беллімор-розбивач жіночих сердець?
   - Це не важливо, ми ж все одно не можемо бути разом...
   - І хто тобі не дозволяє? Покажи мені пальцем. - Не вгавала королева.
   Я змовчав, але кинув швидкий погляд на Астарота.
  - Стоп! - Вигукнув той. - Я нікому нічого не забороняв. Якщо ти кохаєш дівчину, то маєш вчинити як справжній чоловік та демон - завоювати її! - Ох і дістанеться цьому завойовнику від дружини, коли я піду...
   - Тобто ми можемо бути разом з Мірабель? - Несміливо перепитав я.
   - Ну звісно! - В один голос відповіли король з королевою Пекла.

***Астарот та Валентина***
   - Я ж казала, що знайду пару твоєму демону? - Мій голос відображав безмежне щастя. Тепер Арканум точно подарує омріяний титул.
   - Моя ти, булочка з корицею! - Астарот підхопив мене в обійми й ми закружляли по залі.

***Мірабель***
   Останнім часом мене все дратувало. Взагалі нічого не приносило радості.
   Після перемоги в битві за душу - Арканум нагородив мене відпочинком. Цілий тиждень я могла робити все, що забажаю. Однак мене це тільки засмутило.
   Думки про Беллімора не полишали ні на мить. Я постійно згадувала його зухвалу посмішку, очі відтінку чорної безодні, міцні обійми та вишневі вуста... Дурепа Мірабель закохалася в демона! Сподіваюся, це почуття колись мине і я зможу повернутися до свого спокійного життя.
   Ну а зараз я запаслася зефірками та присвятила час Серкану. Бодай у них з Едою все гаразд у стосунках. Чого не скажеш про мене.
   Раптово повітря в кімнаті завібрувало. Я стріпонулася як наполохана куріпка. Невже? Невже це Беллімор?
   Як янгол я відчувала прихід демона. У нас була різна енергія, що слугувала маячком для розпізнавання.
   - Привіт, янголе! - Навпроти мене з'явився той, хто змушував моє серце битися швидше.
   - Привіт. - Я намагалася заспокоїтися та не показати наскільки рада його появі.
   - Мірабель... Я... Не вмію я красиво говорити...
   - Ти скучив за мною? - Я лукаво підморгнула.
   - Якби ти тільки знала наскільки! - Радісно вигукнув демон даруючи одну зі своїх запаморочливих посмішок. - Я хотів сказати... Мірабель, ти... Ти будеш МОЇМ норовливим янголом? Мені здається, що я кохаю тебе... Дідько! Мені не здається! Мірабель, янголе, моя королево, моя красуне, моя богине... Ти будеш МОЄЮ?
   - Ти пропонуєш мені бути з тобою? - Уточнила я свою здогадку.
   - Так! Так, люба! Я знаю, що у вас янголів до цього ставляться серйозно. І повір мені, я ще ніколи в житті не відчував нічого схожого... Взагалі нічого не відчував. А побачивши тебе закохався з першого погляду. Я навіть не знав, що так буває. Мірабель, ти змусила мене відчувати. Я хочу бути з тобою... Хочу стати єдиним чоловіком у твоєму житті! Твоїм захистом, твоєю опорою, твоєю тихою гаванню... Я навіть згоден перефарбуватися в блондина, щоб бодай трохи нагадувати янгола... Я ладен на все заради тебе!
   - Белліморе? - Він пильно поглянув. - Поцілуй мене нарешті! - Я ображено закопилила губи.
   Чоловік схопився з місця й згріб в обійми, неначе боявся, що я втечу. Не дочекається!
   Нарешті наші вуста зустрілися в повному пристрасті поцілунку. - Я кохаю тебе, демоне мого серця... - Гаряче прошепотіла до того, хто подарував мені сенс життя.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍