Читати книгу - "Сонати кохання, Олександр Гребьонкін"

Нарешті в мене визріла думка про подарунок. І тоді я подзвонив своєму хорошому знайомому Славку Маленку і попросив дістати книгу іспанською. Славко обіцяв докласти зусиль. Вже за два дні він зателефонував. Ми відкинули кілька варіантів – ці книги цілком могли бути у Аріни. Зупинилися на «La maja desnuda»(«Маха гола») Вісенте Бласко Ібаньєса, рідкісному романі –  цікавому й сюжетно, і філософсько-психологічно.

Тепер, коли я отримав це видання, то міг телефонувати

З хвилюванням чекав, що знову буде зайнято, але тепер Аріна не забарилася з відповіддю.

- Ах, це ви, Назаре Максимовичу...

- Хотів би вас запросити на прогулянку, - наважився запропонувати я.

- Прогулянка? О, це для мене корисно. Багато днів сиджу у приміщенні. З радістю!

У цей день місто було глухе, наче вата, воно завмерло в сніговому заціпенінні. Тротуари розчищалися машинами.

Я нервував, що Аріна не прийде через снігові замети. Вона запізнилася на півгодини, але все ж таки прийшла. Тепер вона була в бордовому пальті з хутряним коміром і чорною сумочкою. Вона вибачилася за своє запізнення і ми попрямували містом. Вона відразу взяла мене під руку, я весь напружився й  крокував, як на параді.

Мої питання вона дуже спритно ігнорувала, вміло переходячи на інше. Її все цікавило – снігопади та бурі, модні кофточки в бутику, снігова баба,  шапка снігу на голові кам'яного поета, виставка еротичної скульптури, іспанська поезія, собачка, що тягла за собою на ланцюжку свою господиню...

У кафе, де ми зупинилися і зробили замовлення, вона, позбавлена верхнього одягу, опинилася в сіро-блакитному светрі з білими ведмедями та у темній спідниці. Світло вигідно окреслювало її трохи рум’яне обличчя, ніжний носик і чуттєві губи.

Настав час було пред'являти подарунок, і я розгорнув пакет. Аріна дуже зраділа книжці. Вона погортала її.

- Я дивилася в кінотеатрі екранізацію роману Бласко Ібаньєса «Кров і пісок». Сподобалось! І ось тепер у мене буде його «Маха гола». Чарівно. Дякую, Назаре Максимовичу, за такий рідкісний подарунок...

Я чекав ще й поцілунку, але його не було. Це я надто мрійливий! Після піци, ми потягували коктейль. І тут я побачив іншу Аріну, іншу її іпостась, новий вигляд. Від романтичної жінки не залишилося й сліду.

Говорячи про свої плани, вона подекуди була відвертою і навіть трохи цинічною.

- Знаєте, життя мене не балувало. Відкрию секрет - я була заміжня, більше не хочу... Але при цьому я не бажаю бути самотньою, хочу мати хорошого друга, час від часу зустрічатися з ним... Чому я вам дала вам свій телефон? Ах, Назаре Максимовичу, буду відвертою, ви чимось привабили мене. Ви не такий, як інші. Ви чоловік, з одного боку, симпатичний і пристрасний, це помітно, з іншого боку - дуже делікатний і тактовний. Ви знаєте такт та міру, ви відчуваєте межі. Я це одразу оцінила. Ви розумний, ерудований, з вами приємно і цікаво. Коли ви мене тоді запросили до театру, я ще не до кінця з'ясувала свої стосунки з одним чоловіком. Так, це батько моєї дочки. Аліса зараз у мами. А він далеко... Він домагався мене, довелося переїхати до окремої квартири. Але зараз все позаду, всі крапки над «і» поставлені!

Вона ще збуджено говорила, груди її, стиснуті светром, бурхливо здіймалася.

Але після цього полум'яного мовлення, досить довгого для неї, жінка стала суворою і недоступною.

Будинок, де жили батьки Аріни (а нині зараз мешкала і вона сама) знаходився на околиці міста. Трамваї вже не ходили, тож ми діставалися на таксі. Я не любив приватний сектор через високі паркани та злих собак, але зараз був зачарований.

Будинки перебували за різнобарвними парканчиками: зеленими, блакитними, червоними, жовтими, помаранчевими... У поєднанні з білим снігом це виглядало гарно.

- Це мешканці нашого району так змовилися, - пояснила Аріна. - Правда, кумедно?

Сріблястий сніг виблискував під світлом ліхтарів. За парканами перегавкувалися собаки.

Будинок Аріни стояв за рожевим парканом.

І лише коли ми стояли біля хвіртки її будинку, прощаючись, вона раптом стала іншою: м'якшою і ніжнішою.

- Назаре, я хотіла б подякувати вам за все. Вечір та прогулянка були чудовими. Дякую!

Вона цмокнула мене в щоку, а я у відповідь обійняв її і поцілував.

Аріна попросила дзвонити і клацнула хвірткою.

Постоявши біля воріт, я попрямував по стежечці серед кучугур снігу.

І раптом я почув позаду її вигук:

- Назаре!

Я озирнувся. Вона вискочила, вже без сумочки, у розкритому пальті. Очі її горіли.

Вона припала до мене і пристрасно поцілувала. Язичок її подорожував моїм ротом довго - ми не могли відірватися один від одного. Всесвіт рушив, почав пливти і обертатися... Ми стояли і цілувалися захлинаючись. Мої руки пристрасно обіймали її тіло.

- Все, все, - сказала вона, вирвалась і побігла, розмахуючи підлогами пальта. І зникла у дворі.

***

Серце моє тужило за нею, особливо в похмурі дні, коли все навколо здавалося сірим і безбарвним. Природа плакала. Сніг танув, шуміли струмки, що впадали в озерця талої води, з глухим дзвоном капало з дахів.