Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 4: Думки Августи

Августа сиділа біля вікна у своїх нових покоях. Воно виходило на безкраї, засніжені простори північних земель, де лише зрідка пробивалося бліде місячне світло. Їй здавалося, що цей світ існує окремо від усього, що вона знала раніше. 

Вона притиснула плечі до себе, намагаючись зігрітися. Холод тут був особливим – не просто зимовим, а пронизливим, таким, що проникав під шкіру і осідав десь глибоко всередині. Він стискав її тіло, змушуючи тремтіти навіть під важкими вовняними ковдрами, які служниця залишила їй. 

Повітря в замку мало дивний присмак – змішання крижаної свіжості, вогкості каменю і легкого запаху воску від свічок. Але за цими звичними нотками відчувалося щось інше, майже невловиме – легкий, ледь вловимий аромат старих книг, що ховалися десь у глибині замку, та залишковий запах попелу, ніби тут нещодавно горів вогонь. 

Служниця принесла вечерю, але Августа навіть не торкнулася страв. Її думки не давали їй спокою. Вони кружляли, мов снігові вихори за вікном, змушуючи її щоразу повертатися до одного й того ж питання: 

"Чому я?" 

Чому саме її обрав Ервін, цей загадковий дракон, король холодних льодових земель? Що в ній особливого? Вона знала, що він мав одружитися до певного віку, щоб забезпечити своєму народу спадкоємця. Але чому саме вона стала частиною цього плану? 

Августа здригнулася від різкого пориву вітру, який просочився крізь щілину у віконній рамі. Вона провела пальцями по склу, але воно було таким крижаним, що її шкіра миттєво почервоніла. Було відчуття, ніби торкаєшся чистого льоду. 

Її думки знову повернулися до батька. Вона знала, що він не змириться зі шлюбом. Його голос усе ще лунав у її голові.
– Я не віддам тебе Дракону! Його рішення укласти угоду з Бароном Градовським мало вберегти її, але все пішло не за планом. Тепер він, мабуть, уже збирає військо, готуючи напад на Ервіна. 

"Що буде далі?" 

Ця думка холодною змією ковзала її розумом. Вона боялася за рідних. Чи дійде справа до війни? 

Та найбільше її тривожило інше. 

Ервін. 

Що він за людина насправді? Він був таким різним – то лютим і небезпечним, то спокійним і розважливим. У його очах вона помічала щось… більше. Біль і самотність. Августа не могла цього пояснити, але це почуття, цей невловимий сум у його погляді, не давав їй спокою. 

Але водночас він був тим, хто тримав її долю у своїх руках. 

Августа підвелася й обережно підійшла до дверей. Вона не була певна, що хоче чути щось за ними, але інтуїція підказувала – за ними не все так тихо. 

Притиснувшись спиною до холодного каменю, вона прислухалася. 

За дверима, у довгому коридорі, хтось говорив приглушеним голосом. 

– Вона не виглядає сильною… – пролунав пошепки жіночий голос. 

– Але король сказав, що вона – його вибір, – відповів інший, чоловічий голос, низький і серйозний. – Ми не можемо ставити це під сумнів. 

– Якщо вона не витримає холоду цих земель… – голос затих, ніби співрозмовник вагався. – Це не сподобається королю. 

Августа відсахнулася від дверей, її серце калатало. 

"Вони сумніваються в мені." 

Цей холодний замок приховував більше, ніж здавалося на перший погляд. Тут були не лише кам’яні стіни й тиша – тут жили таємниці, які вона ще мала розкрити. 

Августа повернулася до вікна. Вона вдивлялася у далекі, темні гори. 

– Що буде далі?.. – прошепотіла вона, дозволяючи власним словам розчинитися в холодному повітрі. 

Але в її серці вже зароджувалася рішучість. Що б не сталося, вона не зламається. 

"Я – майбутня королева драконів."
 

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍