Читати книгу - "Королівство Крижаного Полум'я. Частина 1 - Обрана, Svitlana Anosova"

Глава 3: Північний замок

Холодне світло згасло, і перед Августою відкрився інший світ. Вона стояла посеред великого темного залу північного замку, величного, але похмурого місця, яке різко контрастувало з теплом і розкішшю балу. Тут усе було пронизане холодом – від кам’яних стін до повітря, яке нагадувало їй про близькість гір і лісів, що огортали цей замок. 

Ервін стояв поруч, але вже не виглядав таким загрозливим, як кілька хвилин тому. Його очі повернули собі звичний блакитний колір, а шкіра знову стала людською, хоча в його погляді все ще відчувалася глибока напруга. Він звернувся до неї. 

– Ласкаво прошу до північного замку, Августо. Це твій новий дім. 

Августа, оговтуючись від швидкої зміни обставин, оглянулася навколо.Зала була велетенською, а її стіни вкривали важкі гобелени з драконами та битвами – мов сторінки історії цього роду. Вікна були високі, але через них не пробивалося багато світла – лише мерехтіння далекого місяця додавало примарної атмосфери. 

– Це так далеко від дому… – її голос звучав тихо, майже приглушено. Вона відчувала, як у ній змішувалися страх і цікавість. 

Ервін спостерігав за нею, намагаючись зрозуміти її настрій. Він був уже не тим лютим драконом, якого вона бачила на балу. Його обличчя було серйозним, але без тієї загрозливої напруги. 

– Я знаю, що це непросто для тебе, – сказав він, його голос був м’яким, але в ньому відчувалася рішучість. – Але ти повинна зрозуміти, що це весілля – не лише вимога часу. Воно має інший сенс. Часу в нас мало, і я не можу ризикувати. 

– Ризикувати чим? – Августа підняла на нього очі, намагаючись зрозуміти. – Чому саме я? 

– Ти не така, як інші, – він на мить замовк, підбираючи слова. – Я відчуваю в тобі силу, яка може змінити цей світ. Мій народ потребує спадкоємця, але більше за все – вони потребують миру. А ти – ключ до цього. 

Августа не знала, що й сказати. Її життя раптово змінилося, і тепер вона стояла перед істотою, яка була і драконом, і людиною одночасно. Як вона могла вплинути на щось настільки велике? 

Ервін зробив крок до неї і взяв її за руку, вже не як той, хто забирає її силою, а як той, хто шукає підтримки. Його теплою рукою вона відчула силу, але й людську вразливість. 

– Дай собі трохи часу, – промовив він. – Завтра буде наш день, але сьогодні ти можеш відпочити. Служниці покажуть тобі твої покої. Я не хочу змушувати тебе поспішати, хоча я знаю, що в нас обмежений час. 

Августа не могла позбутися думок про батька і майбутню битву, яку він, вочевидь, уже планува. Вона знала, що цей шлюб не буде таким, як інші. І хоча Ервін уже не здавався таким страхітливим, вона все ще не знала, як прийняти свою нову долю. 

Він відпустив її руку і повернувся до дверей, через які увійшла служниця. Її обличчя було суворим, але вона низько вклонилася. 

– Я проведу вас до покоїв, – сказала служниця. 

Августа ще раз поглянула на Ервіна, і щось у його погляді змусило її відчути, що цей холодний замок приховує більше, ніж здається на перший погляд. 

Ервін зупинився біля дверей, повернувшись до служниці. 

– Грета, постели ліжко в моїх покоях для Августи, – промовив він, його голос був стриманим, але в ньому звучав наказовий тон. – Принеси вечерю. Я повернуся пізно. 

Служниця кивнула і зникла в коридорі, розуміючи всю важливість цих інструкцій. Вона знала, що її король ніколи не кидає слів на вітер. 

Ервін зробив кілька кроків вперед, зупинився й обернувся до іншої людини, що стояв неподалік. 

– Фредерік – його голос прозвучав ще суворіше, – передай усім, що замок має бути в повній готовності. Майбутня королева прибула. 

Фредерік злегка нахилив голову в знак покори. Він знав, що це не просто офіційний наказ. Усі в замку, та й далеко за його межами, знали про силу й жорстокість краю, де без захисту можна було замерзнути за кілька хвилин. Ці землі, знані як Льодові Краї, мали страшну репутацію, і тепер їм належало прийняти нову королеву. 

Ервін розвернувся, його плащ ковзнув холодною підлогою, ледь чутно шарудячиЙого обличчя стало серйозним і відчуженим, ніби він вже готувався до чогось важливого і невідворотного.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍