Читати книгу - "Між рядками наших сердець, Ліліт Вайсс"

Розділ 2: Між словами

Єва прокинулася рано вранці. Вікно її кімнати було відкритим, і холодне повітря принесло з собою запах свіжості — післядощового світу, що ожив. Вона сиділа на ліжку, злегка покрученому від ночі, і знову згадувала про Марка. Згадувала їхню першу зустріч, той момент, коли він несподівано з’явився у її житті, як загадка, що не мала відповіді. Здається, навіть сама вона не могла пояснити, чому його присутність стала такою важливою, навіть якщо вони лише кілька разів обмінялися поглядами.

"Може, це просто літня дурість," — сказала вона сама собі, встаючи з ліжка і набираючи гарячий чай. "Може, просто цікавість. І нічого більше."

Але щось підсвідомо говорило їй, що це більше, ніж просто цікавість. З кожним дотиком до блокнота Марка, з кожним словом, яке він вимовляв, вона відчувала, що ця зустріч не буде такою, як інші. Його малюнки залишали в ній відчуття, ніби вона була частиною чогось таємничого і особливого.

Вона приготувала чай і сіла за стіл. За вікном все було тихо, і місто тільки прокидалося від нічного сну. Єва не поспішала. Літнє ранок не обіцяв нічого надзвичайного, але саме в таких простих моментах, без очікувань і планів, найчастіше і трапляються найсильніші зміни.

Вона відчинила ноутбук і перевірила свої повідомлення. Нічого нового. Як завжди, ті ж самі новини, ті ж самі розмови з друзями, але жодного повідомлення від нього. Її серце тріпотнуло від того, як вона несподівано почала чекати хоч якусь відповідь. Вона сама не розуміла, чому так важливо дочекатися його повідомлення. Чому це стало для неї так важливим.

В той момент телефон задзвонив.

"Привіт, це Марк," — з’явилося повідомлення.

Єва затримала подих. Вона швидко відкрила його і почала читати.

"Привіт. Вибач, що не написав раніше. Я подумав, ти не проти прогулятися сьогодні після обіду?"

Її серце пропустило кілька ударів. Вона навіть не могла вирішити, чи відчула це як радість, чи як хвилювання. Їй хотілося відповісти негайно, але вона вирішила трохи почекати, щоб не виглядати надто поспішною. Всі ці дрібниці — погляди, слова, повідомлення — створювали якусь непередбачувану магію.

"Чудово, але я можу пізніше, після 3-ї години," — написала вона, спробувавши виглядати спокійною. "Де зустрічаємось?"

"Давай біля старої бібліотеки. Там тихо, і я хочу показати тобі дещо цікаве."

"Добре," — Єва відповіла швидко і натиснула кнопку "відправити". Після цього вона відчула, як її руки стали холодними. Вона все ще не розуміла, що саме її захоплювало. Чому вона так чекає цієї прогулянки, чому її хвилює кожне його слово. Але це вже було не важливо. Щось змінилося, і вона не могла повернути назад.

Зустріч була призначена на 3 годину. Єва вийшла з дому, обираючи найпростішу сукню, яка була у її шафі. Вона намагалася не думати занадто багато про це. Це була всього лише прогулянка, нічого важливого. Але серце чомусь билося швидше, ніж зазвичай.

Коли Єва підійшла до бібліотеки, вона побачила Марка, що стояв біля сходів, тримаючи в руках папір, наче він чекав на неї вже досить довго. Він знову був в улюбленій джинсовій куртці, яка виглядала трохи зношеною, але це було частиною його стилю, і це здавалося природним.

"Привіт," — він усміхнувся, помітивши її. Його очі блищали, ніби він мав на меті щось важливе, але не говорив про це.

"Привіт," — відповіла Єва, злегка нервуючись від його погляду. Вона помітила, як він трохи змінюється, коли бачить її. Це не було очевидно, але щось у ньому ставало більш відкритим.

"Я хотів показати тобі дещо з того, що я малював," — сказав Марк, простягнувши їй аркуш з малюнками.

Єва взяла папір і, оглянувши його, побачила, що це були малюнки людей, таких самих, як вона, і навіть таких, яких вона не знала. Однак усі вони мали однаковий вираз обличчя — наче їх щось пов'язувало, навіть якщо вони були не знайомі. Єва не могла стримати подив. Це були не просто малюнки, це була ціла історія, яку він створював в своєму світі. Це було щось більше, ніж просто мистецтво.

"Це чудово," — сказала вона, хоча всередині все здавалося набагато складнішим.

"Ти бачиш це?" — запитав Марк, прищурюючи очі. "Я хочу, щоб ти побачила більше. Але інколи, щоб побачити справжнє, треба подивитись не лише на поверхню."

Єва не знала, як відповісти. Її серце билося сильно, наче вона була частиною чогось великого. Можливо, ця зустріч була лише початком великої історії.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍