Читати книгу - "Світло (сяйво) душі, Зоряна Квітка"

Глава 4

    В дорозі до проклятих земель Естель згадувала останні дні проведенні в маєтку. Метушня пов'язане з від' їздом, задоволені усмішки Віолети та Дерека, радість, коли Агата та Джеймс погодились поїхати з нею. А батьки? Вони навіть не вийшли провести доньку до воріт, коли вона покидала рідний дім. Естель сіла у карету, яку послали за нею та покинула землі роду Астрод, за каретою прямувала охорона.
   Після того, як прокляті землі покинуло життя, там оселилися слабкі демоны та загублені душі,, тому у прокляті землі ніхто не пряму, лише ті у кого є захист. Правитель пильну, щоб демони не потикалися у інші землі.
–Як же ж так? Рідна донька покинула дім, а батьки навіть не вийшли провести та побажати щасливої дороги! — обірвала мовчанку Агата.
—Заспокойся, — з теплом промовила Естель. — вони не відносяться до мене, як до рідної, ти ж це знаєш. Вони вже давно мріяли аби я поїхала подалі, їх мрія здійснилася.
—Знаю, та це ж все одно не правильно! Не та зовнішність серйозно?
—По записам роду такої зовнішності ні в кого не було.
—Записи роду це одне, а коріння може бути набагато глибше! — сказала Агата.
—Ні... — замислилась Естель. — справа не в корінні, тут щось інше...
     Вони дістались проклятих земель, ніхто слова не вимовив.
—Будьте на сторожі, небезпека чигає на кожному кроці! — пролунав голос одного із охоронців.
—Головне не зустріти демонів. — прошепотіла Агата.
    Кілька годин в дорозі і вони прибули до замку. Естель вийшла із карети, за нею приготувала виходити Агата, але дівчина зупинила її.
—Стій Агато, ви їдете далі!
—Що... ЩО? Це як розуміти Естель? — в шоці питала вона.
—Вам, пора жити для себе, усі роки ви дарували мені любов та турботу, багато чому навчили, за це я вдячна вам до кінця життя.
—Дівчино, якщо ти вирішила бути без нас, чому взяла з собою? — спитав Джеймс.
—Вас, вигнали б. Раніше цього вони не могли зробити, я не дала, а так коли ненависна донька поїхала, їм ніщо не завадило б виставити вас за двері. — Агата і Джеймс переглянули нічого не кажучи. — За Проклятими землями є край, ви поїдете туди, там, ви зможете втілити мрії у життя. Джеймс, Агата, дякую за все, що ви зробили для мене! — Естель поклонилася їм.
—Що ж, — кахикнув Джеймс, — ра з це прощання то... — він підійшов до Естель й міцно її обійняв. — бережи себе, моя маленька мечниця.
   До Естель підійшла Агата також сильно обійняла:
—Моя дівчинка обов'язково буде щаслива. Обіцяєш? — пильно дивлячись у її лазурні очі.
—Обіцяю, а тепер рушайте і бережіть себе! — Дівчина дивилася, як Агато повернулась у карету, Джеймс скочив на коняпокинуло життя, там оселилися слабкі демоны та загублені душі,, тому у прокляті землі ніхто не пряму, лише ті у кого є захист. Правитель пильну, щоб демони не потикалися у інші землі.
–Як же ж так? Рідна донька покинула дім, а батьки навіть не вийшли провести та побажати щасливої дороги! — обірвала мовчанку Агата.
—Заспокойся, — з теплом промовила Естель. — вони не відносяться до мене, як до рідної, ти ж це знаєш. Вони вже давно мріяли аби я поїхала подалі, їх мрія здійснилася.
—Знаю, та це ж все одно не правильно! Не та зовнішність серйозно?
—По записам роду такої зовнішності ні в кого не було.
—Записи роду це одне, а коріння може бути набагато глибше! — сказала Агата.
—Ні... — замислилась Естель. — справа не в корінні, тут щось інше...
     Вони дістались проклятих земель, ніхто слова не вимовив.
—Будьте на сторожі, небезпека чигає на кожному кроці! — пролунав голос одного із охоронців.
—Головне не зустріти демонів. — прошепотіла Агата.
    Кілька годин в дорозі і вони прибули до замку. Естель вийшла із карети, за нею приготувала виходити Агата, але дівчина зупинила її.
—Стій Агато, ви їдете далі!
—Що... ЩО? Це як розуміти Естель? — в шоці питала вона.
—Вам, пора жити для себе, усі роки ви дарували мені любов та турботу, багато чому навчили, за це я вдячна вам до кінця життя.
—Дівчино, якщо ти вирішила бути без нас, чому взяла з собою? — спитав Джеймс.
—Вас, вигнали б. Раніше цього вони не могли зробити, я не дала, а так коли ненависна донька поїхала, їм ніщо не завадило б виставити вас за двері. — Агата і Джеймс переглянули нічого не кажучи. — За Проклятими землями є край, ви поїдете туди, там, ви зможете втілити мрії у життя. Джеймс, Агата, дякую за все, що ви зробили для мене! — Естель поклонилася їм.
—Що ж, — кахикнув Джеймс, — ра з це прощання то... — він підійшов до Естель й міцно її обійняв. — бережи себе, моя маленька мечниця.
   До Естель підійшла Агата також сильно обійняла:
—Моя дівчинка обов'язково буде щаслива. Обіцяєш? — пильно дивлячись у її лазурні очі.
—Обіцяю, а тепер рушайте і бережіть себе! — Дівчина дивилася, як Агато повернулась у карету, Джеймс скочив на коня і вирушили в далечінь.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍