Читати книгу - "Юність Василя Шеремети"

формують майбутню українську жінку. Кожний висловлює свій погляд. Типом Василевої жінки є Анна Кареніна. Настя погоджується, але це тип аристократки. Твориться нова верства людей... Василь одразу висловлює думку, що та нова верства мусить знов повернутись до аристократи. Інакше життя не може йти. Жінки старої Греції і римські матрони не сміють уступити місце гуріям, що тягнули на Версаль гармати... Але Марія Антуанетта? Хіба це ідеал суспільства? Можливо, ні. Це тільки стичність крайностей. Це, зрештою, королева. Але жінка в кепці, в шкіряній куртці з наганом, що розстрілює інших жінок, — це мусить минутись так само скоро, як воно приходить... Буря ламає столітні дуби і підносить з землі сміття і було б дуже прикро, щоб те сміття стало оздобою великої природи. Це не Василеві слова. Василь на таке не одважився б. Це він десь вичитав. Але ці слова Насті подобаються. Вона над цим уже думає. Низи, низи... Все низи, все виповнює наш національний організм. А де ж верхи?

Він і вона ступають в ногу. Походять і повертаються. На чолі у них знак думання. В залі вже заграла оркестра і почались танці. Коридор майже спорожнів, і вони можуть говорити вільніше.

Згодом переходять на іншу тему. Кохання. Вічне й незмінне... Аристотель-мудрець і Аглая. Беатріче і Данте... Василь і Настя. Непомітний дотик двох істот — його — її, перемінна гра, горіння нервів, душ, і дим, і чад, і муки Танталові, і райська насолода... От, говорить Василь, піднявши голову, ніби перед собою бачить огненний знак запитання. Хто може розгадати це? Люди говорять — природа... Природа. Приваба, дурман, запах душі, барвистість квітки... Очевидно, що так. Безперечно... Але до цього звичайного закону розмноження втручається закон трагедії, добра і зла, мораль і навіть політика. Ну? Настя ступає і дивиться на кінчики своїх блискучих черевиків. Музика грає, і вальс бушує по всіх кутках. Поставлене “ну” чекає на відповідь. Що скаже вона? Яким лицем обернеться? Уста її складаються, ніби для поцілунку. Очі блищать, ніби в них засвічено більше огнів, ніж звичайно. В її голові роїться думка, але одночасно, майже з того самого джерела вилонюється почуття, і їй здається, що шкода цей добрий, тонкий запах душі прикривати холодними дотиками думки. Вона це і висловлює Василеві, який з нею цілком погоджується... Кохати — це значить зробити кругосвітню мандрівку. О, це прекрасно! — захоплено говорить Настя. — Це добре сказано... Тільки б я додала: подорожувати весь час океаном. Бо вічні бурі... Василь з цим також погоджується. І взагалі вони чуються однозгідними. Не тільки ноги ступають у такт, але так само в парі мандрують і думки. Ах, як би чудово зараз потанцювати, але Василь не наважується. Це не значить, що він не вміє танцювати, але з Настею у нього нічого не вийшло б. Він надто багато думав би про те, як він танцює... Це вже якась кара... Власне. От це і є те справжнє...

— Вам, напевно, хочеться танцювати, — сказав Василь.

— Ну... Я танцюю охоче... — відповіла Настя. — Тільки вже, коли ви є тут... А, зрештою, я вас можу також навчити. Танець чудова річ... Своєрідне доповнення...

— Я це розумію, — сказав він скромно і більше не відважився на слова, щоб часом дійсно не захотілося їй почати його вчити.

І як добре, що їм сьогодні ніхто не заважає. Можливо, Настя не тієї самої думки, але Василь висмаковує свою насолоду до кінця. Він недаремно брав той простір, лиця його ще й досі пашать. Тепер його ніхто не відірве від цього джерела. Добре, що до нього допався.

Вони можуть обійтися без танцю. Ось вони переходять до іншої теми. Говорили за “ідейних” та “неідейних” учнів. Василь належить до цих перших. Але він не завжди згоджується з таким розумінням ідейности, яке у них плекається. Ідея не сміє перешкоджати жити, цвісти, барвіти... Політика, яку роблять старші, не сміє хапати за руку дітей і підлітків та їх за собою тягнути... Так. Розуміється. У Спарті це звалось виховання... Клали на тверде ложе і сікли.

— Ах, яка в тому до дідька мудрість чи сила? — прозирливо говорить Василь. — У Атенах цього безглуздя не було, а все-таки не Спарта, а Атени зісталися короною Еллади. Що значить ідейний хлопець? Особливо у нас? Анахорет? Засліпленець? Маніяк? — Але цього Василь не сміє сказати Козенкові чи Шпачукові... Це тільки перед дівчиною доходить він до такої зради ідеалів... Якийсь Галілей чи Ньютон з червоним, круглим обличчям, що хоче вже повертати думки, які тільки що починають брати розгін...

Настя направду заслухалась. Багато з цього є для неї несподіваного. Цей шматок людини має направду думки, що іноді блищать. Вона не танцює, але хто знає, де є більша насолода — у ритмі тіла чи ритмі душі. Вони навіть можуть покинути все і відійти у морок ночі, сховатися від очей, яким не потрібні тут зайві розмови.

— А що ж по-вашому? — питає Настя. Це було на попередню мову Василя.

— По-моєму? Боюсь сказать... Культура по-моєму... — каже він як безперечний знавець подібних справ.

— І як це розуміти?

— Просто... Культура! Ну, що мені потрібно більше? Чи Приході, чи Шпачукові? Культура... І більш нічого... Я знаю... А-а! Даруйте, прошу вас... Найліпше тут вжити слово “культурний процес”, бо це щось з хімії. Перетворення... Мужик — це, скажемо, одна формула — А плюс там якесь Ц чи Д. Інтеліґент — це друга формула: Е два і щось там ще... Перехід від одного до другого — це не механічна сполука, як каже нам Семен Іванович, а складний хімічний процес. А щоб все це сталося, потрібний середник, що зветься культура. І що більша, міцніша, старша культура, то процес той є скорший і певніші дасть наслідки...

Василь направду блиснув. Рожевий, плохенький, скромний Василь. Він вже не є проста точка в життю. Він уже якесь розумне речення. З нього все виривається несподівано і кусками. Надто ґвалтовний процес думання. Мовчить, мовчить і раптом розрив, вилив, повінь, пожежа. Слова недаремно десь там гуртуються, ніби військо перед наступом, щоб піти у бій шалений і жорстокий...

Василь все-таки шкодує, що він не може танцювати. Як би було чудово зараз лишити все — думки і слова, висипати все те на бік, обняти ось цю чарівну істоту і закрутитися у буйному вихорі, мов пісок на куряній дорозі. Піти у