Читати книгу - "Житія Святих - Травень, Данило Туптало"

жертви і вільною будеш". Свята ж докорила цареві його безумством і зрушила його на гнів. Тому звелів цар вкинути її до темниці і радився з боярами, як би її мучити. Була ж свята у темниці сім днів, і явився їй Христос, кажучи: "Не бійся, донько, Я з тобою, підтримуючи тебе". Після цього вивів цар мученицю з темниці, звелів гострі цвяхи залізні вбивати їй у п'яти і покласти їй на плечі веретище, повне піску, і гнати до названого якогось місця, що лежало від града десь за п'ять поприщ. Вклали слуги вудила в уста святої, вели її туди, наче худобину женучи. Свята ж, ідучи, говорила до Бога: "Справді наче худоба я в Тебе, Господи, і я завжди з Тобою, утримав Ти руку мою праву, і порадою своєю наставив мене, і зі славою прийняв мене". Поглянувши ж праворуч від себе, свята побачила ангелів Господніх, що йшли з нею, і зраділа дуже. Коли ж була на призначеному місці і слуги поверталися до міста, тягнучи вудилами мученицю з наругою, і людей багато за ними йшло, побачила свята перед собою ангела, що бив залізом землю. І сказала собі: "Ось згуба ворогам Божим має бути". І коли дійшла до того місця, раптом розверзлася земля, пожерла слуг катових, що вели святу, і залишилася свята з пут і вудил звільнена, і спала верета з піском із плечей її, і цвяхи з ніг її повипадали — і була здорова ногами, і ходила, славлячи Бога. Довідавшись про те, цар сказав: "Боги, що розверзли землю, низвели слуг від чарівниці цієї". Инші ж, сперечаючись, казали: "Бог живий є зі святою мученицею Іриною". Инші насміхалися зі святої діви. І прийшов ангел, що розверз землю, убив раптовою смертю багатьох невірних, десь до десяти тисяч. А ті, що залишилися, взивали, кажучи: "Боже Ірини, пожалій нас, віримо-бо в Тебе і прибігаємо до Тебе". Й увірувало у той час душ до тридцяти тисяч. Цар же все одно не вірив — вразив і його ангел Божий, і загинув окаянний цар із шумом. Свята ж, у граді навчаючи, багато силою Христовою чудодіяла: не лише-бо зцілювала хворих, очищала прокажених і бісів з людей виганяла, але й юнака, що помер, за яким гірко плакали батьки, воскресила молитвою. І привела до Христа до п'яти тисяч люду. Прийшов же у град, велінням Божим, святий Теотим-пресвітер, який охрестив святу Ірину. Його побачивши, свята рада була і поклонилася йому. І, взявши пресвітера того і всіх людей, що повірили в Христа, пішла до вежі, де жили батько її і мати в безмовності, працюючи для Бога. І там усі, що повірили в Христа, прийняли хрещення святе.

Перебувала ж свята Ірина у граді Магедоні, навчаючи і до віри людей приводячи, три роки. Тоді пішла в инший град, що називався Калінік (чи Каліполь), де був Нумеріян-цар, родич перших царів — Седекії і Саваха. І коли Нумеріян влаштовував празник нечистій богині Артеміді і жертви ідолові її приносив, стала свята Ірина перед лицем його, викрила в нечесті його і визнала Христа, істинного Бога. Цар же сказав до бояр своїх: "Подібна з лиця і зросту на батька свого Аіцінія дівчина ця. Але погані діти кривдять батьків своїх, бо через погану цю доньку добрий батько позбувся царства. Вона ж винна і в смерті Седекія, брата мого, і сина його Саваха, як же я чув, умертвила волхвуванням. Справді згубниця царів жінка ця". І сказав до святої: "Що скажеш, чарівнице, чи принесеш жертви богам, чи перебуватимеш далі у згубному своєму мудруванні?" Свята ж, знаменувавшись хресним знаменням, відповіла: "Я принесу жертву хвали Богові Вишньому, бісам же твоїм і бездушним їхнім ідолам не принесу жертви. І тому, що про царів говориш, знай добре, що Бог мій, який володіє життям і смертю, звелів їм померти, а не я. Бійся й ти Бога мого, бо короткі твої дні і скоро кончина твоя наздожене тебе". Цар же, те чувши, розпалився гнівом, і заскреготав зубами своїми, і заричав, як лев, і звелів зразу трьох волів розжарити мідних, кажучи: "Якщо в одному волі силу вогненну волхвуванням здолає, то нехай буде вкинена в другий, якщо і в другому те ж зробить, то в третій нехай буде вкинена". І було так.

Коли були розжарені воли мідні, наче вугілля гаряче, вкинули святу в одного вола, і молилася в ньому, промовляючи: "Боже, поспіши на допомогу мені, бо страждаю Імени ради святого Твого". І явився їй ангел Господній, наказуючи не боятися і полум'я остуджуючи. Люди ж нарікали на царя, кажучи: "Даремно стратив прекрасну юність дівчини". Коли ж вистигла мідь, виявилася свята живою і здоровою, анітрохи від вогню шкоди не зазнала. І сказав цар до прислуги: "Чи не казав я вам, що чарівниця та дівчина. Бачите, що загасила вогонь. Тому вкиньте її в другого вола". І вкинули святу. Вистиг і другий віл. Вкинули її в третього. І зразу той віл третій, велінням всесильного і всемогутнього Бога, зрушився з місця, наче живий, і пройшов чверть милі, і знову на своє місце повернувся, і розпався. І вийшла з нього мучениця свята ціла. Люди ж, бачивши таке чудо, голосно взивали: "Ти наш Бог, сильний і міцний, що твориш чуда дивні і преславні!" И увірувало в Христа до десяти тисяч людей. Цар же не лише перебував у невір'ї, а й ображав Вишнього Бога — і вразив його ангел Божий невидимо, і розхворівся до смерти. Помираючи, заповів єпархові своєму Ваводону, щоб Ірину, мучивши всіляко, найлютішою убив смертю. І відійшов окаянний той цар. А свята перебувала в граді тому декілька днів, навчаючи людей святої в Христа Господа віри і зцілюючи всілякі недуги. А пресвітер Теотим, туди-таки прийшовши, охрестив тих, що повірили.

Єпарх же, бачивши, як весь люд градський тримаєтся святої Ірини, боявся мучити її там, аби збентеження і бунт серед людей не вчинилися через неї, тому пішов в инший град, що називався Константиновим, а мученицю звелів воїнам взяти і зв'язану вести за собою. Коли прийшов у град той, сів на судищі і, поставивши перед собою святу, сказав до неї: "Чи знаєш, що владу мені дано над тобою? Тому підійди до богів наших і принеси їм жертву, щоб я не мучив тебе лютими муками". Відповідала свята: "Слухай, єпарху, усі, які можеш винайти, муки наклади на мене — і побачиш силу Бога мого". Єпарх же звелів принести