Читати книгу - "Крізь пекло, Валерія Дражинська"

Залишилося дві з половиною години, щоб привести себе в божественний вигляд, і я кулею побігла в душ.

У призначений час Лекс постукав у кімнату. З передчуттям на його реакцію, я відчинила двері... і не помилилася у своїх очікуваннях - на обличчі блакитноокого великими літерами читалося німе захоплення. Я й сама злегка очманіла! Ще ніколи в житті я не мала такого вигляду! Найточніший опис - на мільйон доларів! Вбрання пасувало ідеально, волосся я злегка підкрутила, та тепер воно м'якою хвилею лежало на прочиненій спині. Макіяж зробила непомітний - не було потреби щось підкреслювати - злегка блідувата шкіра давала дивовижний контраст очам, які горіли, на тлі сапфірів, синім полум'ям.  

- Ти маєш... неймовірний вигляд! - і я з ним солідарна!

- Що за прийом? Де буде проходити? - уже в машині поцікавилася я.

- На невеликому приватному лайнері. Нічого для тебе нового. Збереться купка людей себе показати і на інших подивитися. З тією лише маленькою відмінністю, що цей контингент буде десь на сходинки... на багато сходинок вищим за твоє звичне оточення. Там зберуться дуже впливові й дуже багаті люди з усього світу.

- О як! Можливо, варто було іспит на профпридатність десь простіше організувати?

- Не довіряєш собі? - підморгнув Лекс. - Не бійся! Я в тебе вірю! Принаймні, якщо облажаєшся, то з кінцями для себе.

- Там що вампіри будуть? - спершу ляпнула, а потім збагнула, що я ляпнула.

- Ні, вампірів там не буде, - Лекс важко зітхнув і взявся втовкмачувати, немов нерозумній дитині, - Лізо, не думай, що для людей ти невразлива. Так сильніша, швидша, але і тебе може вбити звичайна людина. Ти уявляєш, яка там охорона? Та тебе прихлопнуть за мить і ніякі надздібності не допоможуть! Тож перед тим, як зробити якусь дурницю, гарненько подумай!

- Дякую, що вчасно попередив! - натягнуто посміхнулася я.- Може, скажеш, навіщо насправді ти мене туди тягнеш?

- Я тобі вже казав! - ну, блін, партизан недороблений! - Крім того, у мене там і свої справи є.

Лімузин плавно зупинився.

- Ми приїхали!

- Це тут? - я здивовано округлила очі.

- Так!