Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

На справді літак був о десятій, тому батьки ще будуть спати, коли вона вже буде в дорозі.

Щось вигадаємо, - мама поклала свою руку на її. Дякую.

Дівчина допомогла матері прибрати зі столу та на кухні. Вона попросила побути трохи наодинці та обдумати все що відбулося за останню добу. Побажавши доброї ночі, піднялася до себе.

Ленз сиділа біля вікна і дивилася на час, наче від частих перевірок він пришвидшиться. Коли батьки позасинали, вона швидко прийняла душ і знову повернулася до місця очікування. Очі вже злипалися, дівчина боролася з тим, щоб не заснути. Не тільки щоб не проґавити можливість втечі, а ще і тому, що останні жахи лякали її, Ленз не хотіла знову опиниться в моторошних закутках підсвідомості.

Недалеко вона почула звук мотоцикла, але він так і наблизився до будинку, затих десь на сусідній вулиці. Була майже дванадцята, але по неї ніхто не приходив. Втома взяла своє і дівчина вирішила заплющити очі лише на декілька хвилин.

Телефон завібрував в її руках, розбудивши, на годиннику було п’ятнадцять хвилин на першу. Вона підняла слухавку.

Подивись вниз, - сказав Леві.

Хлопець чекав її на задньому подвір’ї.

Тільки спускайся обережно. Спочатку виступ під самим вікном, а потім трохи правіше.

Дівчина слідуючи інструкціям Леві, обережно спускалася, але на останньому виступі нога сковзнула, хлопець вчасно перехопив подругу, тому падіння вдалося уникнути.

Думаєш, хтось почув? – запитала вона. Не думаю, але поквапмося.

Він вів її на сусідню вулицю, оминаючи багато будинків. Коли Ленз вже подумала, що вони будуть йти пішки, побачила за поворотом знайомий мотоцикл.

Енді теж тут? Ні, я позичив це в нього. Ти ж не керував ним ніколи. Я ж доїхав сюди і як бачиш вдало. Сідай і тримайся міцніше.

Ленз обійняла свого друга позаду, він завівши мотор  повіз їх в потрібному напрямку. Вони їхали доволі довго, це були околиці міста, майже біля виїзду з нього. Мотоцикл зупинився біля невеликого будинку і дівчина злізла з сидіння. Дім був одноповерховий, з пошарпаними стінами, навіть ліхтар поряд не працював. Леві завіз транспорт за будинок та повернувшись до дівчини, постукав у двері.

Пароль? – почувся голос друга. Це я Леві. Впусти. Пароль? Ти серйозно? , - хлопець видихнув. – Бути дорослими відстій. Заходьте, - Енді відчинив двері.

Ленз пройшла до невеликої кімнатки, доволі тісної, в самому кінці було ліжко, закрите імпровізованою шторою, перед ним диван та крісло. Ще була невелика ванна кімната.

Вітаю в моєму барлозі, - посміхнувся друг.

Тед сидів на кріслі, читаючи, якийсь спортивний журнал.

Тут дуже затишно, - сказала Ленз. І тісно, - додав Тед. – Як ми тут всі помістимося? Не хвилюйся, друже. Головне ми всі разом, все інше вирішиться.  Хочете чаю?

Енді пройшов до невеликого столика з чайником.

Ще в мене є купа різних ігор, почувайтеся, як вдома. Може досить метушні? – сказав Тед.

Ленз з Леві сіли на диван поруч. Енді приніс попити.

Ну і день був, так? Не кажи, - сказала дівчина. Ти ж розумієш, що твої будуть тебе шукати? – сказав Тед. Хай шукають. Відчуваєте? - показово вдихнув повітря Енді, - пахне проблемами.

Друзі посміялися, вони грали в ігри та розмовляли. Їм треба виїхати в аеропорт о восьмій ранку і до десятої встигнути сісти на літак.

Хоча б Олівер немає проблем з батьками, - сказала Ленз. Думаєш Стейсі дуже зраділа, що він їде? – сказав Тед. – Ти просто її не знаєш. Ця поїздка лише створила всім проблеми, - зауважив Леві. Це тут ні до чого, - обурився Тед.

Посидівши ще трохи, вони вирішили все ж таки трохи поспати. Енді віддав ліжко Ленз та Леві. Сам вирішив спати на кріслі, а Тедові поступився диваном.

Якось не чесно по відношенню щодо тебе, - сказала дівчина. В мене не так часто тут бувають гості, так що все гаразд. Відпочивайте.

Ленз дійсно дуже втомилася і швидко заснула. Хлопцям не спалося, Леві мовчки лежав поряд і гладив її волосся. Тед час від часу виходив на вулицю, а Енді сидів в телефоні. Після нічних посиденьок ранок настав швидше, ніж хотілося сонному організму. Підлітки взяли речі і вирушили до місця зустрічі. Машина Теда залишилася у батьків, тому вони поїхали автобусом.