Читати книгу - "Уява або життя, Madlen Rivalle"

Всередині аеропорту панувала метушня, купа людей чекали свої рейси. Олівер вже чекав на друзів, він був сам.

Як справи? – запитав в нього Енді. Могло бути краще. Так, тримаємось гуртом, - скомандував Тед. – Віддаємо речі на перевірку і чекаємо на літак. Я вже підходив до стійки реєстрації, з цим проблем нема. Наш спонсор про все подбав.

Хлопці по черзі просканували свої сумки, Енді нервово оглядався довкола.

Ти в порядку? – запитала в нього Ленз. Він сподівається, що Сара прийде, - сказав Олівер. Вона прийде, бо пообіцяла - сказав Енді, - моя дівчина тримає слово. Ти ж розумієш, що її могли просто не відпустити батьки. Враховуючи ваші стосунки,  я не здивуюсь.

Довговолоса блондинка бігла їм на зустріч.

Я трохи запізнилася, пробачте, виникли проблеми. Тебе відпустили? – запитав хлопець. Алекс допоміг, він мене привіз. Коли я повернусь, обов’язково треба познайомитися з цим крутим хлопцем. Неодмінно. У вас все готово? Так, ось там вже стоїть літак, скоро сідатимемо, - вказав Енді у сторону великого вікна.

На аеродромі стояв невеликий темно сірий літак з номерним знаком СМ999РТ.

Ти їдеш з ними? – запитала подруга у Ленз. Так. Як тебе відпустили? Я чула, що у Теда виникли проблеми з рідними. Мене ніхто не відпускав, я просто втекла. Я в захваті від тебе, - посміхнулася Сара.

Дівчина подивилася на свого хлопця і не дивлячись на друзів довкола, схопила його за комір куртки та поцілувала. Сара завжди була спокійна та стримана, але зараз вона виражала весь спектр емоцій, який вирував в ній.

Треба йти, - сказав Тед і вирушив першим.

Ленз вже прощалась з подругою, як на весь зал прокотився чоловічий крик. До них бігли батьки дівчини. Батько був розлючений, він підбіг до доньки і схопив її під лікоть.

Куди ти зібралася? Ти нікуди не полетиш.

Чоловік тягнув її до виходу. Ленз намагалась висмикнути руку. Леві стиснув кулаки і вже хотів вирушити до них, але Енді затримав його і жестом показав, що втручатися не варто.

Тату, пусти! Хочеш, щоб я подав заяву на твоїх друзів, що вони намагалися тебе викрасти? Я сама втекла, вони тут ні до чого. Ми їдемо додому, негайно.  Дай мені хоча б попрощатися. Ти вже достатньо з ними попрощалась. Мамо, скажи йому.

Жінка зупинила чоловіка і вмовила дати дівчині можливість поговорити з друзями.

В тебе дві хвилини. – строго сказав він.

Ленз підбігла до Леві, взяла його за руку.

Я не поїду без тебе, - сказав хлопець. Ні, це гарна можливість для тебе, ви ж повернетесь незабаром. Але… Будеш дзвонити мені, одразу, як приїдете, - перебила вона його. – Добре? Як скажеш.

Олівер вже пройшов до літака. Енді співчутливо поглянув на пару і теж рушив вперед.

Поцілуй мене, - сказала дівчина Леві.

Хлопець нахилився до неї, вклавши в поцілунок всю ніжність та смуток від прощання. Вона ще раз обійняла його за шию, міцно притиснувши.

Напиши одразу, як приїдете. Добре.

Ленз ще довго тримала руку Леві, поки їх не розірвав батько, відводячи доньку назад. Вона ще довго оглядалась по дорозі на вулицю, поки друзі не зникли за дверима аеропорту.

Про що ти взагалі думала?! – кричав на неї батько в машині.

Але дівчина сиділа мовчки і лише дивилася у вікно. Їй було байдуже, що зараз кажуть батьки, думками вона була з ним. Вперше в житті вони так далеко один від одного. Ленз злилася на батьків і як тільки машина зупинилася біля будинку, вона відчинила двері і ноги самі понесли її в невідомому напрямку. Тато щось кричав їй в слід, можливо навіть намагався наздогнати, але дівчина бігла швидше за нього. Застрибнувши в перший ліпший автобус, вона поїхала в невідомому напрямку, лише якомога далі від дому та пустої кімнати, де зараз не було Леві.

Ленз вийшла через декілька зупинок, зорієнтувавшись на місцевості, вона зрозуміла, що за хвилин двадцять зможе дійти до шкільного парку. По дорозі туди дівчина набрала єдину людину, якій зараз могла б розказати про всі події останніх днів.

Слухаю, - сказав хлопець на іншому кінці лінії. Привіт, це Ленз, ти зараз зайнятий? Не зовсім, гуляю з Кейт по місту. Тоді вибач, що потурбувала, гарного вам побачення. Зачекай, де ти зараз? Щось трапилося? Я йду до парку на території школи. Буду там за пів години, - сказав Кевін і поклав слухавку.