Читати книгу - "Тінь серед світла, Деріка Лонг"

Розділ 15.1

Оксана сиділа в темному кабінеті Андрія, уважно переглядаючи записи, що містилися на флешці. Всі розмови були записані із високою якістю звуку, і кожне слово було чітким. Вона відчувала, як її серце б’ється швидше, коли один із записів привернув її увагу.

— «Соколов не хоче залишати старі справи, — говорив чоловічий голос. — Він готовий все втратити, аби повернутись до того світу. І якщо цього не станеться, він почне робити це іншим способом…»

Оксана закрила очі на мить, ніби намагаючись обробити те, що тільки що почула. Вона відчула холодний піт на лобі. Це було ще страшніше, ніж вона могла собі уявити. Соколов готував щось, і це не обов'язково мало стосунок до бізнесу. Це могло бути не просто маніпуляція, а справжня кримінальна операція, що зачіпала не тільки Мирослава, але й людей, які потрапили в його орбіту.

— Що ти думаєш? — голос Андрія витягнув її з думок.

Оксана підняла голову і зустріла його погляд. Він дивився на неї з певним непевним виразом обличчя, майже так, ніби чекав її реакції.

— Це не просто шантаж. Це зрежисована операція, — сказала вона. — Соколов хоче повернутись до старих часів, і якщо йому не вдасться обдурити Мирослава, він зробить це через когось іншого. Він може просто використати інших людей для досягнення своїх цілей.

Андрій виглядав роздратованим.

— Це все, чого нам не вистачало. У нього є люди у всіх куточках, і тепер ми ще більше підставляємося під удар.

Оксана важко зітхнула, усвідомлюючи, що її план змінюється. Вона дивилася на екран комп’ютера, де прокручувалися записи. Одним із них був незвичний голос. Вона знала цього чоловіка.

— Це його колишній партнер, — прошепотіла вона. — Він завжди був близьким до Соколова. І якщо ми хочемо дістати його, нам потрібно поговорити з ним.

— Ти не серйозно? — Андрій підняв брови. — Ти хочеш йти до Влада?

Оксана кивнула.

— Він має доступ до всіх його планів. Якщо ми зможемо з ним домовитись, ми отримаємо ще більше інформації про те, чого він насправді хоче.

— Ти впевнена? — спитав Андрій, ледь стримуючи роздратування. — Вони колись працювали разом. Він не просто так дав нам це. І ти думаєш, що він буде співпрацювати з нами?

Оксана відчувала тиск. Кожен її крок ставав важчим. Вона оберталася навколо того, щоб здобути силу для себе, і розуміла, що не має права зупинятися. Якщо вони не підуть далі, Соколов переможе.

— Якщо ми не будемо діяти зараз, ми втрачаємо шанс. І це буде не тільки для нас, а й для Мирослава. Ми повинні йти далі.

Андрій замовк. Він розумів, що немає іншого вибору. Часу було обмаль.

Наступного ранку, Оксана і Андрій знову опинилися в темному складському приміщенні. Влада вони знайшли за старим контейнером, де чоловік ніби чекав на них. Його вираз був невизначеним, як завжди, але цього разу в очах промайнула легка насмішка.

— Ну що, ви знову хочете грати в ці ігри? — запитав він, коли вони підійшли ближче.

— Нам потрібна інформація про Соколова, — без попереджень сказав Андрій.

Влад подивився на нього, потім на Оксану, і посміхнувся, наче саме цього він і чекав.

— І як ви думаєте, що він насправді хоче? — спитав він, насмішкувато піднявши брову. — Ви ж не розумієте, у що це все може вилитись.

Оксана зробила крок вперед.

— Ми готові йти до кінця. І ти допоможеш нам.

Влад знову посміхнувся, але його усмішка була холодною, неприязною.

— Ти хочеш зіграти в цю гру? Тоді грай за правилами. Соколов — не просто бізнесмен. Він має свої правила, і ти не зможеш змінити нічого, поки не здогадаєшся, що це за правила.

Оксана не могла дозволити собі вагатись. Вона була в грі, і вона була готова на все, аби дістатися до мети.

— Ми все зрозуміємо, — відповіла вона твердо.

Влад обмірковував її слова, потім дістав з кишені флешку. Цього разу він не відразу передав її, зупинившись на мить.

— Ти хочеш виграти, Оксано? — запитав він, дивлячись їй у очі. — Тоді тобі доведеться зробити більше, ніж просто зібрати інформацію. Тобі доведеться ризикувати.

Оксана зрозуміла його натяк, і вона відчула, як у її шлунку заворушилась тривога. Ця гра не була простою. І, якщо вони хочуть перемогти Соколова, їм доведеться платити значно більшу ціну, ніж вони собі уявляли.

— Я готова, — сказала вона, беручи флешку.

Андрій залишився мовчазним, але в його очах відбивалося те ж саме запитання: чи вони готові ризикувати всім заради цієї гри?

Тим часом у темряві міста, в тому самому клубі, де Оксана колись зустрічалася з Соколовим, знову почали вирувати інтриги. І ця нова гра лише починалася.

‍​‌‌​​‌‌‌​​‌​‌‌​‌​​​‌​‌‌‌​‌‌​​​‌‌​​‌‌​‌​‌​​​‌​‌‌‍